Олександр Бугай - Замах на Селену (Збірка)

— Де заправиш? Чим? — Оксана, сама цього не усвідомлюючи, перейшла також на ти.

Андрій з вигляду майже ровесник та й поводиться просто, тому й осміліла.

— Мій зореліт працює на негативній енергії, яку ми збираємо над землею в екстремальних регіонах. — Оксана здивована, тому запитав: — Не розумієш? То слухай. Добрі вчинки творяться добрими помислами. А злі — злими. Добрі думки, як і добрі діла, породжують у довколишньому середовищі позитивну енергію. А злі — негативну. Наші двигуни працюють тільки на негативній. Ми її обираємо у місцях, де домінує зло.

— А там, де творяться добрі діла, ви не промишляєте?

— В тій місцевості, де все благополучно, наші кораблі не появляються. Ми з Космосу бачимо, в яких районах негаразди, туди і спрямовуємо свої десанти.

— А як ви збираєте ту енергію?

— Ми її акумулюємо для виробничих потреб спеціальними пристроями. До речі, таким чином і очищаємо землю від нагромадження негативної напруги. Чуєш в місті стрілянину? Причина її — ненависть однієї групи людей до іншої. Ось в цьому місці і збирається згубна для всього живого енергія, породжена людською ненавистю.

— А де тієї енергії буває найбільше?

— Найбільше там, де ллється кров. Є вона і там, де ворогують прихожани різних церков. Відомо, що довкола церкви панує тільки позитивна енергія, а люди, які ворогують, ту енергію знищують, в результаті церква втрачає Божу благодать. Багато негативної енергії і там, де розвинене злодійство, спекуляція, зневажливе ставлення до калік та немічних людей.

— А над моєю левадою?

— Над твоєю левадою зла немає. Я приземлив там зореліт спеціально. До речі, наші космічні апарати виконують роботу під керівництвом механічних роботів. У них не запрограмоване спілкування із людьми, тому й НЛО для вас є таємницею. Я ж прибув сюди зі спеціальним завданням.

— Секретним?

— Для тебе — ні. Настав час запросити землянина відвідати нашу планету. Вибір впав на тебе. Ти згідна?

— Так, — сказала Оксана, дивуючись своїй нерозважливій відповіді.

Коли Андрій заправив зореліт сконденсованою енергією зла, щоб примусити її працювати на добро, по дорозі в Космос Оксана сказала:

— Ви санітари, які очищають Землю від лиха. Ми повинні вам дякувати. Але ж не видно помітних наслідків вашої благородної роботи!

— Ми ще не маємо таких можливостей, щоб відвертати катастрофи, які часто виникають на Землі. Згадай землетруси, раптові пожежі, розриви труб, зіткнення поїздів та пароплавів — все це відбувається внаслідок нагромадження великої кількості негативної енергії.

— І ці всі біди залежать тільки від поведінки людей?

— Так. Тільки від дії людської злої волі. Негативна енергія збирається поступово, аж поки перехлюпне через край, і тоді настають Чорнобилі. Ми частково зменшуємо страшну її дію, але люди настільки втратили здоровий глузд, що нам впоратися з їхніми бідами не під силу.

— Чому ж ви не говорите людям про це відкрито?

— Нас не зрозуміють. Кожен, хто стріляє в противника, вважає, що тільки він володіє істиною. Попробуй доведи, наприклад, греко-католикам чи православним, які б’ються за церкву, що Бог один і вони не праві. Все одно не зрозуміють, на якій грані дикунства вони знаходяться. Хіба ж треба доводити, що всяка ненависть — це витвір злого духу? Ті, хто лягають на колію і перепиняють поїзди ради церковних справ, упевнені, що роблять добре діло. І не здогадуються, хто ними керує.

— Виходить — наші люди ще зовсім низької культури?

— Роби висновок сама, якщо зможеш. Та від цього легше не стане…

Оксані сподобалась планета, на якій Андрій припаркував зореліт. Все тут, як вдома. І все — не так. Андрій сказав:

— У нас позитивний світ.

Подумала: «Невже наш світ такий нездалий?» — і пішла дивуватися їхнім світом. І було їй незвично зустрічати поспіль усміхнених людей, які чемно вітаються, уступають дорогу старшим, уважні до слабших, чуйні до хворих, радіють твоїй удачі, стараються зробити тобі приємне, допомогти, якщо ти в скруті, роз’яснити, якщо ти чогось не розумієш, пригостити, якщо голодний, зігріти, якщо холодний, все зробити, аби розвіяти твій смуток, а чи втримати тебе від хибного кроку.

І усвідомила Оксана, що жити в такому дивному світі легко, безпечно і радісно.

Коли Андрій повів її у книгарню, виявилося, що книжок тут не читають, а слухають.

Андрій бере томик в руки і чує Оксана все, що в ньому написано. Магія слова переходить в потаємні звуки, які проникають в душу і збагачують розум.