Марина Варич - Cьоме пророцтво Семіраміди

– Іч, фантазер.

– Хіба не бачиш, перебрав хлопець трішки.

– А ходімо попитаємо Пабло…

Якби котресь із ваших життів минуло в Туманному Альбіоні, ви б навчились цінувати кожен сонячний день. Золоті і срібні краплі падали на охайно підстрижену траву англійських газонів. Взагалі всі англійці люди охайні і пунктуальні.

Контора містера Нека працює з 10-ої до 17-ої мінус двогодинна перерва з 13-ої до 15-ої. Його автомобіль часто буксує у розм’яклій від дощу землі десь посеред фермерського господарства, яке він провідує по дорозі на роботу. Тоді хазяїн залишає авто серед калюжі до вечора і рушає у контору пішки, забруднючи дорогою високі гумові чоботи. Мокра земля чавкає під ногами, із болота вистрибують жаби подивитися хто іде…

По правді кажучи, до контори можна доїхати і на Трістані, але після прогулянок під дощем кінь довгенько чхає. Ще простіше дійти пішки. Та містер Нек не з тих, хто вибирає найлегший шлях.

Його контора – не центральний офіс бензозаправок Північної Англії, не фабрика по виготовленню вівсянки і не лавка, де торгують снами. Це звичайна мерія містечка Холіхед, керувати яким йому випала нагода у цьому житті. Загалом, до контори можна й не ходити. У Холіхеді усі працюють фермерами і справами державними та місцевими не переймаються. Втім, Нек, як і всі його земляки, людина принципова і на роботу приходить вчасно.

Обідня перерва у його родині пахне вівсяними пластівцями і шоколадом…

Людина за життя розкриває свої можливості лише на 10 відсотків. Так могло бути і з містером Неком. Але все змінили два дзвінка в дуже охайні двері. Голос його дружини сповістив, що прийшла людина «у справі».

Халепа. І в обідню перерву не дадуть відпочити. Нек підвівся, пішов до дверей…

Досить було одного погляду, аби зрозуміти, що прийшла не людина.

Тіні за ним грали три сонати для просвітлених, не порушуючи гармонії жодного з музичних творів. Його плащ до самої шиї переливався сімома смугами: червоною, помаранчевою, жовтою, зеленою, синьою, блакитною, фіолетовою. Смуги то змішувались, то змінювали свою послідовність, як пролитий бензин під сонцем. В кризові моменти пам’ять повертається за лічені хвилини і Нек збагнув хто перед ним.

– Голуба Леді чекатиме на вас сьогодні опівночі, – змовницьки підморгнув гість і вклав містеру Неку в долоню невеличкий круглий предмет. Це був бейжик. – Дорогу пам’ятаєте?

Він пам’ятав.

– Як ви знайшли?…

– О, бувало й складніше.

Гість чемно відкланявся, потьмянів і розтанув у повітрі.

Він сказав: бувало й складніше. Отже, він запрошений не один. Де ще можуть знаходитись Вони? Та де завгодно.

Він приходить через двері між двома світами. Ці двері з’являються, коли сонце зустрічається з дощем, тому ім’я його Веселка і він найшвидший посланець Голубої Леді. Його прихід завжди знаменує випробування. У Леді є тисячі крилатих посланців, які літають швидше вітрів, проходять крізь стіни, розчиняються у повітрі і воді, не горять у полум’ї. Але якщо приходить Веселка, зустріч буде тривалою, і не гарантує повернення. Хоча, надія все ж лишається.

Дощ, дощ, дощ… Чому планета плаче? Щоб дістатись в Голубу залу потрібно багато води. Отже, існує чимала ймовірність, що там, де сьогодні ллється дощ, готуються до фуршету у Голубої Леді. Для переміщення у просторі також можна скористатися морем. Але це привілей Дельфіна. Якщо не знаєте, яке море він обере, краще не ризикувати. Двох вода не перемістить.

Нек творив заклинаннями дощ. Цей дощ грав чарівні вальси і сонати. Опівночі музика стане магічною і здатною перемістити його в будь-який куточок всесвіту.

Дощ ллє безперервно. Звідки знати, де він штучний, де справжній?

Коли крапля на великій швидкості мчить в океан, найкраще розумієш, що таке спорідненість. Крапля падає довго. Часу достатньо, щоб збагнути, що вона частина моноліту води, що її більше не буде, та з’явиться безліч інших, які складатимуться з неї. Але і вони зникнуть, і вічним буде тільки океан, який впіймає в свої обійми кожну краплю, що хлюпнеться в нього.

Лайнери, люди на човнах, риба, піщані і кам’янисті береги – все це колись було краплями і стане краплями, щоб впасти в безмежний океан життя.

Нек плюснувся у воду, прочитав заклинання і набув звичних форм. Він пройшов контроль на кислотність, на вміст в організмі бактерій та радіації, вибрав собі нове ім’я і поплив до резиденції Голубої Леді.