Річард Метісон - Я — легенда

«Ні! — вибухнув криком натовп, сповнений жаху. — Ні, спаси нас!»

Роберт Невілл позадкував, натикаючись на істинно віруючих, їхні обличчя були блідими, а руки здіймалися догори, усі вони благали грізні небеса про спасіння.

«Що ж, я промовляю до вас! Я промовляю до вас, тож слухайте слово Боже! Узріть, ось лихо виходить від люду до люду, і буря велика пробудиться з кінців землі, і будуть побиті від Господа в день той лежати від краю землі й аж до краю землі! [41] Єремія 25:33, переклад І. Огієнка. Чи брехні це, чи брехні це?»

«Ні! Ні!»

«Кажу я вам, що допоки не станемо ми як діти малі, незаплямовані та чисті в очах Господа Нашого — допоки не підведемося й не прославимо Всемогутнього Бога та Його єдинородного Сина, Ісуса Христа, нашого Спасителя, — допоки не падемо на коліна та не благатимемо прощення за наші тяжкі провини — ми окаянні! Я промовлю знову, тож почуйте! Ми окаянні, ми окаянні, ми окаянні!»

«Амінь!»

«Порятуй нас!»

Люди звивалися й стогнали, билися чолом, смертельно нажахані, вони кричали та вигукували лячні «алілуя».

Роберт Невілл був заляканий, заштурханий і загублений у самому вирі безтямного поклоніння.

«Бог скарав нас за наші незліченні прогріхи! Бог спустив зі швор страшну силу Своєї всемогутньої люті! Бог напустив на нас другий потоп — потоп, повінь, усепоглинаючий потік істот із самого пекла! Він відчинив могили, розпечатав склепи, Він повернув мерців з їхніх темних гробниць — наславши їх на нас! І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них! [42] Одкровення 20:13, переклад І. Огієнка. Таке слово Боже! О Боже, Ти скарав нас. О Боже, Ти узрів потворне лице прогріхів наших. О Боже, Ти уразив нас могуттю Свого всемогутнього гніву!»

Плескіт долонь, мов уривчасті постріли рушниць, гойдання тіл, що мов жито під сильним вітром, стогони майбутніх покійників, крики войовничих живих. Роберт Невілл продирався крізь щільні ряди блідих облич, виставивши руки, мов той сліпий, який шукає прихистку.

Він утік, знесилений, тремтячи, якнайдалі від них. Усередині намету люди скрикували. Але ніч уже опустилася.

Він згадував про це, сидячи у вітальні й попиваючи легкий коктейль, на колінах у нього лежав трактат із психології.

Уривок тексту запустив хід його думок, відправивши його в той вечір десять місяців тому, коли його затягли на скажене богослужіння.

«Цей стан, знаний як істерична сліпота, може мати частковий і повний характер, стосуватись одного, кількох або всіх об’єктів».

Цей уривок він і прочитав. Так він знову почав працювати над проблемою.

Він узяв новий напрям. Раніше він уперто й наполегливо приписував мікробам усі феномени вампіризму. Якщо бодай якісь із виявлених феноменів не вписувались у дію бацил, він був схильним вважати їх проявами забобонів. Так, він побіжно розмірковував над психологічними поясненнями, але ніколи насправді не йняв віри такій можливості. Тепер, звільнений від непіддатливої упередженості, почав.

Він знав, що не було причин, чому деякі феномени не можуть бути пояснені фізично, а деякі — психологічно. Тепер, коли він прийняв цей факт, це здавалося самоочевидною істиною, яку лише сліпець би проминув. «Що ж, я завжди був сліпуватим типом», — подумав він зі спокійним подивом.

«Розгляньмо, — став міркувати тоді він, — шок, перенесений жертвою пошесті».

Ближче до кінця епідемії жовта преса поширила хворобливий страх вампірів по всіх кутках країни. Він чітко пригадував завали псевдонаукових статей, за якими крилася повсюдна кампанія залякування, спрямована підвищити продажі газет.

Було в тому щось гротескно-кумедне: навіжена спроба продавати газети, поки світ помирає. Ні, не всі газети опустилися до цього. Ті, що зберегли честь і гідність, зазнали сумної долі.

Що ж до жовтої журналістики, то вона в останні дні просто буяла. На додачу до цього відбулося значне піднесення ривайвелізму [43] Ривайвелізм — термін, що залежно від контексту може позначати як сукупність рухів у протестантизмі, спрямованих на оновлення й переосмислення усталених звичаїв, так і особливі євангелічні зустрічі-проповіді, де богослужіння часто відбуваються у форматі дійства з піснями, танцями та зціленнями. . Як це є типовим, у розпачі люди шукали швидких відповідей, які б усе пояснили, — звертаючись до примітивних богослужінь як до вирішення їхніх проблем. Пуття з того було мало. Вони не просто померли так само швидко, як і решта людей, а померли з переповненими жахом серцями, що несли їхніми венами смертельний страх.