Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— За новими враженнями, — підбив підсумок Анатолій.

— Добре, — сказав Віктор. — Але затримаємось ще трохи і через «привіти» ще раз повідомимо наших батьків, що з нами все гаразд…

Хлопці сіли за комп'ютери і через чверть години роботу було закінчено.

«Кафе відкривається.»

Мемуне помітно нервував: його люди упустили розробників впливу. Дуже ризикована операція, яка так блискуче почалась, була зірвана. Нещодавнє повідомлення зі Сполучених Штатів вкрай роздратувало його: один з найдосвідченіших розвідників «Моссад», його довірена особа доповідав, що хлопці зникли, скориставшись впливом. Вони підмінили себе чотирма чоловіками з персоналу клініки та примусили приймати їх за себе протягом доби. Про це свідчили відеокасети проведених допитів.

Однак ще більшу роздратованість мемуне викликало те, що його людина в Штатах намагалась зняти з себе відповідальність, натякаючи у звіті про недоцільність вербування на місці, замість швидкої переправи їх до Ізраїлю.

З такими думками він увійшов до кабінету прем'єр-міністра.

— Ну, розповідайте про ваші новини, — той підняв голову. — По вашому обличчю бачу, що не дуже приємні.

— Пане прем'єре, — мемуне підійшов до столу і залишився стояти. — Вам відомо, що ми справились з дуже складним завданням захоплення розробників впливу… Зважаючи на неможливість швидкого та непомітного вивозу хлопців з території Сполучених Штатів, ми зробили спробу їхньої вербування на місці. Наші агенти повідомляють, що вони відмовились від співробітництва з нами.

— На них тиснули?

— Ні, не встигли. Їм вдалось скористатись своїм винаходом, підмінити себе іншими в уяві наших людей та втекти. Наші люди…

— Вони що, можуть керувати впливом без всяких приладів?

— На жаль, виходить, що так. Наші люди повністю ізолювали їх від усіх їхніх предметів… Ймовірно, дія впливу не залежить від технічних засобів.

Мемуне зітхнув.

— Розуміючи, що операція практично провалена, я прошу про відставку…

— Зачекайте…

Прем'єр підвівся з місця.

— Слід віддати вам належне: операція захвату була проведена просто блискуче. Прикриття відпрацювало стовідсотково. Не можна повністю винуватити вас і ваших людей, що вони не могли передбачити непередбачувані події.

Мемуне здивовано дивився на прем'єр-міністра. Такої ліберальної поведінки від нього він ніяк не очікував.

— Я довго думав над цією справою, — продовжував той. — Ви абсолютно праві: цей вплив принесе величезну користь нашій державі. Тому ми просто повинні продовжити пошуки цих розробників, знайти і доставити сюди за будь-яку ціну.

— Спасибі за довіру, пане прем'єре. Ми ретельно займаємось цими справами.

— Яка ситуація зараз?

— Американці панікують, — сказав мемуне. — Їм настільки важливо знайти розробників впливу, що вони задля виконання цього завдання вигадали нову телегру.

— Телегру?

— Телевізійну гру. Вони увімкнули слідчі механізми на повну потугу, а для того, щоб залучити до пошуків населення всієї країни, вони через телебачення розповсюдили інформацію про гру щодо пошуків хлопців, які нібито намагаються перетнути всю країну непоміченими… А тому, хто побачить їх та вчасно повідомить про їхнє знаходження обіцяно нагороду…

— Тобто, розробники впливу знаходяться у США, їх дуже активно шукають і не можуть знайти…

— Це надає нам додаткових шансів. Ми повинні підключити до справи всіх наших агентів як діючих, так і сплячих.

/*Сплячі агенти діють як законослухняні громадяни країни перебування, до того часу, коли надійде команда про активізацію їхньої діяльності.*/

— Крім того, — продовжив мемуне. — Наші шанси зараз навіть більші, ніж до цього часу, тому що ми зможемо задіяти усі наші сили по всій країні, а не тільки в ЦРУ, чи АНБ…

— Ми з вами добре розуміємо один одного. Нашій країні необхідно виграти… І я дозволяю вам діяти на ваш власний розсуд… Ви повинні доповідати мені про хід справи кожні чотири години…

— Слухаюсь.

— Шукайте їх… Добре шукайте… Знайдіть їх знову і доставте сюди якомога раніше…

— Зробимо все можливе, пане прем'єре.

«Невидимі» хлопці йшли по Вашингтону: перед відбуттям до Канади вони вирішили хоч трохи подивитись на місто, про яке так багато чули, і в яке так несподівано потрапили.

— Щось хочеться їсти, — Віктор виразно подивився на своїх товаришів.

— Так, треба добувати їжу, — погодився з ним Олександр.