Джеймс Дешнер - Випробування вогнем

Він відсунувся подалі від краю, відчуваючи неабияку полегшу. Прорвалися — переважна більшість. Прорвалися через психів, бурю і монстрів. Прорвалися. Обмінявшись поглядами з Терезою, Томас обняв її — міцно і забувши на мить про зраду. Прорвалися!

— Хто ці двоє?

Томас обернувся на окрик. Коротко стрижений рудий чоловік спрямував чорний пістолет на Бренду і Хорхе. Вони двоє сиділи й тремтіли поряд, усі в синцях, наскрізь змоклі.

— Відповідайте! Хто-небудь! — крикнув чоловік.

Томас промовив, не встигши як слід зміркувати:

— Вони допомогли нам пройти через місто. Без них ми б не дісталися прихистку.

Чоловік різко обернувся до Томаса.

— Ви… підібрали їх дорогою?

Не розуміючи, до чого він хилить, Томас кивнув.

— Ми уклали угоду. Обіцяли, що вони теж отримають ліки. Все одно наших поменшало.

— Це не має значення, — сказав чоловік. — Вам не дозволялося підбирати містян.

Берг набирав висоту, та дверцята люка ще не зачинилися, тож вітер вільно влітав у вантажний відсік. Якщо судно потрапить у зону турбулентності, хто завгодно може випасти на землю і розбитися.

Томас звівся на ноги, сповнений рішучості відстояти домовленість.

— Ви сказали дістатися сюди, й ось ми тут!

Чоловік на якийсь час замислився.

— Часом я забуваю, як мало ви розумієте суть того, що відбувається. Гаразд, одного залишимо, другий піде.

— Тобто? — Томас був вражений, але намагався не виказати цього. — Як це — другий піде?

Клацнувши запобіжником, чоловік прицілився Бренді в голову.

— Часу обмаль! Даю п’ять секунд: вибирай, хто залишиться. Якщо не вибереш, помруть обоє. Один.

— Стривайте! — Томас глянув на Хорхе і Бренду, але ті дивилися в підлогу, бліді від страху.

— Два!

Відчуваючи, як зростає паніка, Томас заплющив очі. Нічого нового, все повторюється. І Томас знає, що робити.

— Три.

В його серці страху більше немає. Ні подиву, ні питань. Томас прийме умови. Підіграє. Пройде тести. Пройде Випробування.

— Чотири! — чоловік почервонів. — Вибирай швидше, бо обоє помруть!

Розплющивши очі, Томас ступив уперед і, вказавши на Бренду, вимовив два найжахливіші слова у своєму житті:

— Вбивайте її.

Оскільки за умовою лишитися може тільки хтось один, Томас гадав, що знає, як усе буде далі. Це чергова Змінна, і позбудуться того, кого він не обрав. Але він помилився.

Сховавши пістолет у кобуру на штанах, чоловік обіруч схопив Бренду за сорочку і поставив на ноги. Без слова він рушив до люка, волочачи її за собою.

Бренда подивилася на Томаса переляканими очима, на її обличчі читався біль, а чоловік мовчки волочив її металевою підлогою берга. До люка, до вірної смерті.

Він уже здолав півдороги, коли Томас не витримав.

Він стрибнув, вдаривши чоловіка під коліна; чорний пістолет відлетів убік. Бренда впала і покотилася, але вмить підскочила Тереза, зловила дівчину і відтягнула вбік. Схопивши чоловіка за горло лівою рукою, правою Томас намацав пістолет, схопив і прицілився.

— Більше ніхто не помре, — важко сапаючи і сам собі дивуючись, заявив Томас. — Якщо всього, через що ми пройшли, недосить, аби скласти ваші дурнуваті тести, тоді будемо вважати, що ми їх завалили. Але тести закінчилися, — кажучи це, Томас міркував, чи не так усе й було задумано . Хоча це вже байдуже: Томас не жартував. Годі вже безглуздих убивств і смертей.

Обличчя чоловіка трохи пом’якшало, і на ньому навіть з’явилася подоба посмішки. Незнайомець відповз до стіни, а дверцята люка зачинилися. При цьому петлі вищали, як різана свиня. Ніхто не промовив ані слова, поки дверцята з клацанням не стали на місце і не стих останній порив вітру.

— Мене звати Девід, — відрекомендувався чоловік; у тиші, що її порушували тільки гудіння двигунів і сопел, голос його прозвучав несподівано гучно. — Не хвилюйтеся. Правда на вашому боці, Випробування закінчилися. Все закінчилося.

Томас глузливо кивнув.

— Десь я це вже чув. Ми досвідчені й більше не дозволимо поводитися з нами, як зі щурами. Годі вже.

Девід обвів вантажний відсік поглядом, немов перевіряючи, чи згодні інші з тим, що каже Томас. Сам Томас не ризикнув випустити його з поля зору. Довелося просто повірити, що за спиною в нього стоять люди.

Нарешті Девід знову подивився на Томаса і, примирливо піднісши долоню, почав повільно підводитися, а підвівшись, сховав руки в кишені.

— Ти ніяк не зрозумієш, що все йшло і йтиме за сценарієм. Але це правда, Випробування завершилися. Ми веземо вас у безпечне місце — справді безпечне. Більше ніяких тестів, ніякої брехні, ніяких підстав. Ніякої облуди.