Енді Вір - Марсіянин

Я знайшов чималу посудину, налив у неї трохи води, а тоді досипав сухого добрива. Після того я додав і свого посліду. Що гірший запах, то краще йде справа. Бактерії за роботою!

Коли я занесу сюди марсіянський ґрунт, можна буде домішати до нього кізяків і розсипати шаром, а тоді притрусити зверху земним ґрунтом. Може, це не видається надто важливим, але насправді так і є. у земному ґрунті живуть десятки різновидів бактерій, і вони критично важливі для росту живого. Вони розселяться і розмножаться, наче… ну, наче бактеріальна інфекція.

Народи Землі століттями використовували людські екскременти в якості добрива. Йому навіть дали поетичну назву: «нічний ґрунт». Взагалі-то, це не найкращий спосіб збільшити врожай, бо так поширюються хвороби: людські екскременти містять патогени, котрі, як можна здогадатися, заразні для людей. Але для мене вони не страшні. Єдині патогени в цій купі – це ті, які я вже маю.

За тиждень марсіянський ґрунт буде придатний до того, щоб з нього проростали паростки. Але поки що я нічого не садитиму. Я принесу ще більше неживого ґрунту знадвору і вкрию його шаром живого. Він «заразить» новий ґрунт і його загальна кількість подвоїться. А за тиждень – подвоїться ще раз. І так далі. Звісно, я увесь час додаватиму до тієї маси все свіже добриво, яке зможу.

Моя дупа працюватиме заради виживання не менше, ніж мозок.

Це не якась нова методика, яку я сам придумав. Люди десятками років міркували, як би перетворити марсіянську породу на родючий ґрунт. Я лиш стану першим, хто випробує теорію.

Я перерив запаси харчів і знайшов купу всього, що можна посадити. Наприклад, горох. І безліч бобів. І кілька картоплин. Якщо бодай щось із цього зможе прорости після всього того, що вони пережили, буде пречудово. Якщо до мого майже невичерпного запасу вітамінів додати будь-які калорії – я виживу.

Загальна площа підлоги Дому – приблизно 92 квадратних метри. Для моєї мети я планую віддати її всю. не маю нічого проти того, щоб ходити по грязюці. Треба буде немало попрацювати, але я збираюся вкрити усю підлогу шаром товщиною 10 сантиметрів. Це означає, що треба перенести 9,2 кубометри марсіянського ґрунту в Дім. Я можу занести десь одну десяту кубометра в шлюз за один раз, і щоб її накопати, я муситиму добряче повгинатися. Якщо план спрацює, в результаті, я матиму ділянку площею 92 родючих квадратних метри.

Я ботанік, трясця! Бійтеся моєї ботанської сили!

ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 15

Ох! Ледь не спину не увірвав!

Витратив сьогодні дванадцять годин на ПКД, щоб занести ґрунт до Дому. Зміг покрити лиш невеликий куточок бази, мабуть, не більш, як п’ять квадратних метрів. з такою швидкістю доведеться витратити кілька тижнів, щоб занести достатньо ґрунту. Втім, стривайте-но, якраз часу в мене вистачає.

Перші кілька виходів багато користі не принесли; я набирав маленькі посудини і носив їх через шлюз. Тоді я порозумнішав, поставив великий контейнер у самому шлюзі й почав наповнювати його малими. Це набагато прискорило справу, бо один прохід через шлюз займає близько двох хвилин.

У мене все болить. І мої лопати пристосовані для взяття зразків, а не серйозної копанини. Спина кричить на ґвалт. Я набіг на медичні запаси й знайшов трохи вікодину. Прийняв хвилин десять тому. Скоро має подіяти.

Хай там як, приємно бачити, що діло пішло. Настав час напустити бактерії на ці мінерали. Після обіду. Ніяких сьогодні трьох чвертей. Я заробив повну порцію.

ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 16

Одне ускладнення, про яке я не подумав: вода.

Виявляється, що пролежавши на поверхні Марса кілька мільйонів років, ґрунт позбувся усієї води. Мій ступінь з ботаніки підказує мені, що рослинам для життя потрібна волога земелька. Вже не кажучи про бактерій, котрі мають оселитися там ще раніше.

На щастя, воду я маю, хоч і не так багато, як мені хочеться. Для підтримки життя ґрунту треба 40 літрів води на кубометр. Мій план передбачає 9,2 кубометри ґрунту. Значить, як не крути, мені потрібні 368 літрів води, щоб напувати його.

У Домі є пречудовий відновлювач води. Найкраща технологія, яка тільки є на Землі. Тому в NASA подумали: «Навіщо слати туди багато води? Пошлемо так, щоб вистачило на випадок надзвичайної ситуації». Для нормального життя людям треба три літри води на день. Нам дали по 50 літрів кожному, тобто всього 300 літрів.

Заради цієї справи я ладен віддати її всю, крім запасних 50 літрів. Це означає, що я можу зволожити 62,5 квадратних метри на глибину 10 сантиметрів. Це десь дві третини підлоги Дому. Доведеться обійтися цим. Такий мій довгостроковий план, а метою на сьогодні були п’ять квадратних метрів.