Айзек Азимов - Друга фундація

– А, – сказав Дарелл, – як не дивно, я можу відповісти на це запитання. Хочете, я скажу вам, чим ми з Семіком займалися останні півроку? Можливо, Анторе, це буде для вас ще одним поясненням, чому я весь цей час дуже хотів залишитися на Термінусі.

– У першу чергу, – продовжив він, – я працював над енцефалографічним аналізом із більшою цілеспрямованістю, ніж будь-хто з вас міг підозрювати. Виявити уми Другої Фундації – це трохи складніше завдання, ніж просто знайти «фальшиве плато», і, якщо чесно, я не досяг у цьому успіху. Але підійшов до згаданого виявлення доволі близько.

Чи знає хтось із вас, як працює емоційний контроль? Це дуже популярна тема серед письменників-фантастів із часів Мула, і про це вже написано, сказано і записано чимало нісенітниць. Здебільшого, про такий контроль говорять як про щось таємниче й окультне. Звичайно, це не так. Те, що мозок – джерело безлічі крихітних електромагнітних полів, знають всі. Кожна швидкоплинна емоція змінює ці поля у більш-менш складний спосіб, і всім теж варто це знати.

Тепер уявіть розум, який може відчувати ці мінливі поля і навіть резонувати з ними. Тобто може існувати спеціальна частина головного мозку, здатна впоратися з будь-якою виявленою конфігурацією поля. Як саме, я гадки не маю, але це не має значення. Якби я, наприклад, був сліпий, то все одно розумів би значення фотонів та квантів енергії; мені здавалося би логічним, що поглинання фотона такої енергії може створити хімічні зміни у певному органі тіла таким чином, що його присутність буде виявлено. Але, звичайно, я був би нездатен у такий спосіб зрозуміти, що таке колір.

Ви всі стежите за моєю думкою?

Антор кивнув ствердно, інші трохи сумніваючись.

– Такий гіпотетичний орган розумового резонування, міг би, налаштовуючись на поля, випромінені іншими розумами, робити те, що в народі називають «читати емоції» або навіть «читати думки», що насправді є трохи тоншим процесом. Висновуючи з цього, легко уявити собі, що подібний орган міг би посправжньому коригувати іншу свідомість. Він може спрямовувати своїм сильнішим полем слабше поле іншого розуму – подібно до того, як сильний магніт спрямовуватиме атомні диполі у шматку сталі, роблячи його намагніченим.

Я розв’язав математичні розрахунки Другої Фундації у тому сенсі, що розкрив функцію, яка передбачає необхідну комбінацію нейронних шляхів, здатну сформувати описаний мною орган. На жаль, ця функція занадто складна, щоб її можна було розв’язати за допомогою будь-якого з сучасних математичних інструментів. Це дуже погано, бо це означає, що я ніколи не зможу виявити того, хто працює зі свідомістю за допомогою лише одного зразка енцефалограми.

Але я з допомогою Семіка зробив дещо інше, що можу означити як генератор психічних перешкод. Сучасна наука здатна створити джерело енергії, що дублюватиме конфігурацію електромагнітного поля енцефалографічного типу.

Ба більше, це можна робити абсолютно навмання, створюючи, наскільки це стосується цього конкретного розуму, такий собі «шум» або «статику», що маскує інші розуми, з якими він може контактувати.

Ви ще стежите за ходом моїх думок?

Семік посміхнувся. Він допомагав наосліп, але здогадувався, що робить, і його здогади справдилися. Старому залишилися ще один-два трюки…

– Гадаю, так, – промовив Антор.

– Цей пристрій, – вів далі Дарелл, – доволі легко виготовити, а в моєму розпорядженні були всі ресурси Фундації, позаяк я очолював дослідницькі роботи під час війни. І тепер офіси мера та законодавчих зборів оточені генераторами психічних перешкод. Так само як і більшість основних заводів. І цей будинок теж. Тепер вони певним чином захищені. Зрештою, якщо ми забажаємо, можна будь-яке місце зробити абсолютно захищеним від Другої Фундації чи майбутнього Мула. От і все.

На закінчення свого виступу він просто розвів руками. Турбор здавався приголомшеним.

– У такому разі все скінчено! О великий Селдоне, все скінчено!

– Ну, – зауважив Дарелл, – не зовсім.

– Як це не зовсім? Що іще?

– Але ж ми ще не визначили, де розташовується Друга Фундація!

– Що, – проревів Антор, – ви хочете сказати…

– Так, хочу. Калган – це не Друга Фундація.

– Звідки ви знаєте?

– Це просто, – буркнув Дарелл. – Розумієте, так сталося, що я знаю, де насправді розташована Друга Фундація.

Раптом Турбор дзвінко розреготався. Його сміх відбився луною від стін і відразу ж стих.