Дуглас Адамс - Довге темне передвечір'я душі

Більш того, кожного разу, коли він думав про її обличчя, яке він востаннє бачив на екрані телевізора в будинку Джефрі Енсті, його думки миттєво поверталися до голови, що безутомно оберталася трьома поверхами нижче зі швидкістю тридцять три й одна третина обертів за хвилину. Це не сприяло спокійному й задумливому настрою, якого він прагнув. Так само, як і гучна музика, що лунала зі стереосистеми кав'ярні.

Він зітхнув і подивився на електронний калькулятор Ї-Цзін. Якщо він хоче дати якогось ладу своїм думкам, можливо, хронологічна послідовність буде нічим ні гірша за інші альтернативи. Він вирішив повернутися подумки до початку дня, коли ще не почали відбуватися всі ці огидні речі, або ж, принаймні, вони ще не почали відбуватися з ним.

Спочатку був холодильник.

Діркові здалося, що порівняно з усіма іншими проблемами питання що робити з холодильником наразі стало достатньо простим, щоб вирішити його. Воно досі провокувало відчутні напади вини та страху, але він вважав, що цю проблему він може вирішити відносно спокійно.

Маленька інструкція користувача казала, що він має просто зосередитися «всією душею» на питанні, що дошкуляло йому, записати його, поміркувати над ним, насолодитися тишею, а після досягнення внутрішньої гармонії та спокою він має натиснути на червону кнопку. Червоної кнопки на калькуляторі не було, але була синя кнопка з написом «Червона», і Дірк вирішив, що це саме вона.

Якийсь час він зосереджувався на проблемі, потім понишпорив у своїх кишенях, але не зміг знайти там жодного папірця. Зрештою він написав своє питання в куті своєї серветки: «Чи купити мені новий холодильник?» Потім зважив, що якщо чекатиме тут на досягнення внутрішньої гармонії та спокою, то так може й ніч минути, тож вирішив не чекати й натиснув на кнопку з надписом «Червона». В куті екрана з'явився символ, гексаграма, що виглядала ось так:

************ ***********

************************

************ ***********

************ ***********

************ ***********

************************

3: ЧАН

Потім калькулятор Ї-Цзін показав на своєму екрані ось такий текст:

«ДУМКА ВОЛОДАРЯ ВЕНЯ:

Чан означає труднощі на початку, як травинка штовхає камінь. Час переповнений неправильностями й незрозумілостями. Кращі чоловіки змінять свої дії, як сортуючи нитки тканого матеріалу. Тверда правильність принесе зрештою успіх. Перші кроки слід робити з обережністю. Буде корисно призначити васальних князів.

ЗМІНИ ШОСТОЇ ЛІНІЇ:

Коментарі володаря Чжоу:

Коні та колісниці зобов'язані відступити. Тектимуть потоки кривавих сліз».

Кілька секунд Дірк міркував над цим, а потім вирішив, що загалом усе начебто переважає на користь купівлі нового холодильника, і це було саме тим (це ж треба, який збіг!), що хотілося зробити йому.

В одному з темних кутів, де зібралися похмурі офіціанти, був платний телефон. Проходячи між ними, Дірк намагався згадати, кого вони йому нагадують, і зрештою вирішив, що вони схожі на маленьке збіговисько голих людей, що стоїть за Святим Сімейством на однойменній картині Мікеладжело, яких той змалював там виключно через те, що вони йому подобалися.

Дірк зателефонував своєму знайомому, якого звали Ноббі Пекстон (принаймні, так той стверджував), який працював на темному боці продажу техніки для дому. Дірк одразу взяв бика за рога:

— Доббі, беді подрібен хододильдик.

— Дірку, я беріг один спеціально для тебе.

Дірк подумав, що це дуже малоймовірно.

— Аде я хочу хороший хододильдик, Доббі.

— Це найкращий, Дірку. Японський. Керований мікропроцесором.

— Бікропроцесором? А що таб робить бікропроцесор, Доббі?

— Охолоджується, Дірку. Я скажу хлопцям, щоб негайно везли його до тебе. З причин, якими я тебе не турбуватиму, мені треба негайно прибрати його зі свого складу.

— Дуже вдячдий, Доббі, — сказав Дірк. — Пдобдеба в тобу, що я зараз не вдоба.

— Заходити в будинки за відсутності їхніх хазяїв — одна з багатьох навичок, якими володіють мої хлопці. До речі, повідом мене, якщо виявиш, що щось із твоїх речей зникло.

— Задюбки, Доббі. Взагаді-то, якщо твої хдопці бають дастрій тягати речі, я буду вдячдий, якщо води заберуть бій старий хододильник. Від дуже потребує викидання.

— Я накажу їм винести його, Дірку. Останнім часом на твоїй вулиці завжди стоїть контейнер для сміття або навіть два. До речі, ти збираєшся за все це платити, чи мені відразу розбити тобі колінні чашечки, щоб зберегти усім нам час і нерви?

Дірк ніколи не був на сто відсотків певний, жартує Ноббі чи ні, тож не мав жодного бажання перевіряти це. Він запевнив, що заплатить при найближчій зустрічі.