Карел Чапек - Кракатит (укр.)

Йому снилося, ніби він чує гук безлічі коліс. “Це, мабуть, якась фабрика”, – подумав він і побіг сходами нагору. І зненацька опинився перед великими дверима, де на скляній табличці було написано: “Пліній”. Він страшенно зрадів і ввійшов усередину.

– Чи тут пан Пліній? – запитав у якоїсь панночки, що сиділа за друкарською машинкою.

– Зараз прийде, – сказала вона; і ось уже до Прокопа підійшов високий, чисто виголений чоловік у візитці й величезних круглих окулярах.

– Що ви хотіли? – запитав він.

Прокоп зацікавлено розглядав його надзвичайно виразне обличчя – типово англійські уста, високе зморшкувате чоло, на скроні бородавка завбільшки з п’ятак і підборіддя, мов у кіноартиста.

– Ви... ви... Пліній?

– Прошу, – сказав високий чоловік і коротким жестом запросив до свого кабінету.

– Я дуже... це для мене... велика честь, – пробурмотів Прокоп, сідаючи.

– Що ви хотіли? – перебив його високий чоловік.

– Я розщепив матерію, – сказав Прокоп.

Пліній мовчав ї лише бавився сталевим ключиком, заплющивши під окулярами важкі повіки.

– Ось у чім річ, – квапливо почав Прокоп. – Все розпадається, так? Матерія крихка. Але я зроблю так, що вона розпадеться враз – тррах! Вибух, розумієте? В дрізки. На молекули. На атоми. Та я розбив і атом.

– Шкода, – сказав поважно Пліній.

– Чому? Чого шкода?

– Шкода щось руйнувати. Атомів також шкода. Ну, кажіть далі.

– Я... розщеплюю атом. Я знаю, ще Резерфорд... Але то була лише дитяча забавка з випромінюванням, розумієте? То пусте. Це треба робити en masse [8] en masse – в масовому масштабі (фр.). 8. Коли хочете, я збунтую тонну бісмуту, і він розтрощить увесь світ, але то дарма. Хочете?

– А нащо вам це робити?

– Це... з наукового погляду цікаве, – зніяковів Прокоп. – Стривайте, як би це вам... Це, це над-зви-чай-но цікаве. – Він схопився за голову. – Чекайте, в мене в голові гуде; це буде... з наукового... погляду... страшенно цікаве; правда ж? Так, так, – промовив він з полегкістю, – я вам усе викладу. Динаміт – динаміт рве матерію на шматки, на брили, а бензолтриоксозонід [9] Бензолтриоксозонід – вибухова хімічна сполука. Озоніди не застосовуються як вибухові речовини через нестійкість при високих температурах. 9 рознесе її в порох; зробить лише маленьку дірочку, але роздробить матерію на субмікроскопічні пилинки, розумієте? Все залежить від швидкості вибуху. Матерія не має часу розступитись, не встигає роз... розширитись, розірватись, розумієте? А я... я – ще збільшив швидкість детонації. Аргонозонід [10] Аргонозонід – вибухова речовина підвищеної сили, яку, на думку Чапека, можна створити на основі інертного газу аргону подібно до того, як створюються вибухові речовини на основі азоту. 10. Хлораргоноксозонід [11] Хлораргоноксозонід – речовина, яка, на думку автора, має поєднувати вибухову силу хлористого азоту й аргонозоніду. 11. Тетраргон [12] Тетраргон – вигадана вибухова речовина. 12. І все далі. Потім уже й повітря не встигає розступитись; стає тверде, як... як сталева плита. І рветься на молекули. І так далі. І враз... при певній швидкості... вибухова сила страхітливо зростає. Росте... в геометричній прогресії. Я дивлюсь, наче дурень. Звідкіль усе це береться? Де, де, де взялася раптом ця енергія? – наполягав, як у лихоманці, Прокоп. – Скажіть!

– Ну, хоча б у атомі, – висловив здогад Пліній.

– А!.. – переможно скрикнув Прокоп і стер піт із чола. – Ось у чім річ! Тільки в атомі. Це воно... Атоми ніби зіштовхуються один з одним і... ззз... зривають бета-оболонку... а тоді ядро мусить розпастися. Це альфа-вибухи. Ви знаєте, хто я? Я, пане, перша людина, що перемогла коефіцієнт зчеплення. Я винайшов атомні вибухи. Я... добув з вісмуту тантал. Послухайте, ви знаєте, скільки енергії в одному грамі живого срібла? Чотириста шістдесят два мільйони кілограмометрів. Матерія таїть у собі жахливу силу. Матерія – це полк, що тупцяє на місці: раз-два, раз-два. Але віддайте наказ – і полк піде в атаку, en avant [13] en avant – уперед! (фр.). 13! Оце й є вибух, розумієте? Ура!

Прокоп затнувся від власного крику; в голові стугоніло так, що він нічого не чув і не розумів.

– Пробачте, – сказав він, щоб приховати збентеження, і тремтячою рукою почав шукати портсигар. – Ви курите?

– Ні.

– Уже стародавні римляни курили, – запевнив його Прокоп, – відкрив портсигар; він був повний важких патронів.

– Закурюйте, – наполягав він, – це легенькі сигари “екстра нобель”.