Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

Учитель уважно слухав Генерала, й обличчя його залишалося сіро-незворушним, і неможливо було зрозуміти, чи схвалює Вчитель такі вчинки Генерала: адже Вчитель вийшов із самих низів, діставшися вершин влади.

— Демократія, ригористичне дотримання правил гри, вільні вибори, дотримання законів монархії, право народу на легальну зміну влади, свобода слова і святе право власності, вільна боротьба думок у суспільстві, парламентська система — всі ці фундаментальні стовпи демократії стали моєю вірою, сильнішою за віру в Бога.

Він знову запалив сигару, що згасла була в прохолодному гірському повітрі.

— Я попереджав про наближення війни, про можливість окупації моєї країни — і народ мене почув. Я став на чолі уряду і почав гарячково готуватися до війни. До речі, це я перевів наш військово-морський флот із вугілля на нафту, чим у десятки разів посилив його енергетичну потужність. Мої конструктори створили найкращий у світі винищувач, винайшли радар і пеніцилін. Під час скаженої атаки ворога, коли на столах наших громадян було те, що стоїть на ваших столах, мене підтримав народ, а я дав йому надію на перемогу.

Він підніс вгору руку з двома пальцями у вигляді літери V.

— Ми билися на просторах Євразії і на морях Океанії, відбиваючи атаку оскаженілого ворога. Ми були спочатку одні, на самоті з легіонами смертохристів, але народ не здригнувся, і монархія витримала удари з неба і з океану. Серед нас не було зрадників, бо ми залишалися єдиною вільною і демократичною країною в Європі, й ми боролися за свободу проти тиранії.

Я був зі своїм народом і армією під час бомбардувань столиці, в пісках Африки та джунглях Азії, на полях битв у Європі. Заради перемоги я пішов на союз з одним із найбільших тиранів світу, справжнім дияволом, який знищував свій народ, — але в мене не було вибору. Щоразу після зустрічей з тим тираном я змивав зі своїх рук кров, але не міг змити з душі почуття гріха.

Так, я зробив багато помилок… Коли ворог мав захопити флот наших розгромлених союзників, я дав наказ знищити їхні кораблі разом із моряками. Загинуло тридцять тисяч невинних людей. Їхня кров на мені, й ніхто не зніме з моєї душі цього злочину. Але я врятував свою країну в найкритичніший час, коли її існування було під загрозою. І народ мене простив, а згодом — Бог.

Навіть у каламуті боїв, коли було втрачено територію майже усієї монархії, в час тривоги, непевності та нестатків я забезпечив існування демократії: працював парламент, діяли партії і свобода слова обмежувалася лише вимогами військової цензури.

Генерал зробив ковток коньяку зі склянки, завбачливо поставленої Вчителем на столику поряд із картою світу. Обличчя Генерала стало схоже на личко малюка, який скуштував випадково цибулю — навіть очі засльозилися.

— Я зійшов на вершину влади, — повідав він сумно, наче сповіщав про поразку. — Ми перемогли, і народ боготворив мене. Сотні тисяч підданих монарха вітали мене всюди, де я з’являвся. В історії людства нікого так не вітали, нікого так не любили і не поважали. Я летів на крилах перемоги, я думав про те, як вивести країну з повоєнних руїн, як врятувати монархію і піднести її могутність. Я знав, як відвести нову загрозу тиранії, що зростала зі Сходу. Я був безсумнівним лідером… і раптом..

Генерал знову ковтнув коньяк, щоб зняти гіркоту спогадів. Слухачі завмерли, як глядачі фільму, герой якого завис над прірвою, ледве тримаючись однією рукою за канат.

— І раптом під час перших повоєнних демократичних виборів мене провалили ті, хто ще вчора молився на мене. Обрали якогось мізерного персонажа з Партії Робітників, якогось нікому не відомого недоумка, який одразу розорив країну, наче все ще тривала війна.

І тоді я прокляв демократію, якій служив стільки років. Хтось радив мені вчинити військовий переворот, щоб повернути владу, але я надто любив і поважав монархію, щоб зганьбити її зрадою і заколотом.

Він зітхнув.

— Ось що таке демократія. Ви можете потискати тисячі рук, цілувати в попки сопливих малюків, обіцяти виборцям золоті гори, плазувати перед ними під час виборчої кампанії, можете мати величезні заслуги перед країною, бути найчеснішою людиною в світі, бойовим генералом, великим стратегом і рятівником Вітчизни, але завжди поряд із вами може з’явитися хтось верткий, слизький, безсоромний і безсовісний, хто встеле собі шлях до влади грішми й брехливими обіцянками, і ви програєте. А з вами і вся країна. Пам’ятайте це.