Іван Єфремов - Туманність Андромеди

– Добре! – прошепотіла Евда Наль і тут побачила дочку.

Дівчина, ні про ще не догадуючись, замріяно дивилася на хвилясту поверхню шибки, яка не давала можливості бачити щонебудь поза класом.

Зацікавлена Веда Конг порівнювала її з матір’ю. Таке ж пряме довге чорне волосся, проплетене у дочки блакитною ниткою, і такий же вужчий донизу овал обличчя, в якому було щось дитяче від надто широкого чола та випнутих під скронями вилиць. Білосніжна кофточка із штучної шерсті відтіняла темнувату блідість її шкіри й різку чорноту очей, брів та вій. Червоні коралі гармоніювали з безумовно оригінальною вродою цієї дівчини.

На дочці Евди були такі самі широкі, короткі, до колін, штани, як і в усіх у класі, але вони відрізнялися червоною торочкою, вшитою в бокові шви.

– Індійська прикраса, – шепнула Евда Наль на запитальну посмішку подруги.

Евда і Веда ледве встигли відступити в коридор, як учителька вийшла з класу. Вслід їй кинулося кілька учнів, серед них і дочка Евди. Дівчина завмерла, побачивши матір – свою гордість і повсякчасний приклад для наслідування. Евда не знала, що в школі був гурток її шанувальників, які вирішили йти в життя тим же шляхом, що й славнозвісна Евда Наль.

– Мамо! – прошепотіла дівчина і, кинувши сором’язливий погляд на супутницю матері, пригорнулася до Евди.

Вчителька зупинилась і підійшла ближче.

– Я повинна повідомити шкільну раду, – сказала вона, не звертаючи уваги на протестуючий жест Евди Наль. – Ми скористаємося з вашого приїзду.

– Краще використовуйте ось кого, – Евда відрекомендувала Веду Конг.

Учителька історії зашарілась і стала зовсім юною.

– Чудово! – вона намагалася зберегти діловий тон. – Школа напередодні випуску старших груп. Життєве напутнє слово Евди Наль у поєднанні з оглядом стародавніх культур і рас, яке зробила Веда Конг, велика удача для нашої молоді! Правда ж, Реа?

Дочка Евди заплескала в долоні. Вчителька попрямувала до службових приміщень.

– Реа, ти пропустиш урок праці, і ми погуляємо в саду? – запропонувала Евда дочці. – Я не встигну відвідати тебе ще раз до вибору тобою подвигів. Минулого разу ми остаточно не вирішили…

Реа мовчки взяла матір за руку. Навчання в кожному циклі школи чергувалося з уроками праці. Тепер був один з найулюбленіших уроків Реі – шліфування оптичних скелець, але що могло бути цікавіше й важливіше за приїзд її матері?

Веда пішла до маленької астрономічної обсерваторії, що виднілася в далечині, лишивши матір і дочку на самоті. Реа, подитячому припавши до дужої материної руки, йшла поруч, зосереджено думаючи.

– Де твій маленький Кай? – спитала Евда, і дівчина помітно засумувала.

Кай був її учнем. Старші школярі навідувалися до розташованих недалеко шкіл першого або другого циклу і стежили за навчанням та вихованням обраних підопічних.

– Кай перейшов до другого циклу і поїхав далеко звідси. Мені так жаль… Навіщо нас переводять з одного місця на інше через кожні чотири роки, від циклу до циклу?

– Ти ж знаєш, що психіка стомлюється і тупішає від одноманітності вражень.

– Я тільки не розумію, чому перший з чотирьох трирічних циклів має назву нульового – адже в ньому теж відбувається дуже важливий процес виховання і навчання малюків від року до чотирьох.

– Давня й невдала назва. Але ми уникаємо змінювати встановлені вже терміни без крайньої на те потреби. Це завжди викликає непотрібне витрачання людської енергії. Всі без винятку повинні оберігати людство від цього.

– Але ж поділ циклів – вони вчаться й живуть окремо, їх повсякчасні переїзди з місця на місце – теж велика витрата сил?

– Вона з лишком окупається загостренням сприймання, корисного ефекту навчання, які інакше з кожним роком неминуче падають. Ви, маленькі люди, в міру зростання й виховання перетворюєтесь на якісно різні істоти. Спільне життя різних вікових груп заважає вихованню і дратує самих учнів. Ми звели різницю до мінімуму, поділивши дітей на чотири вікові цикли, і всетаки це не досконало. Але порадимося спочатку про твої мрії і справи. Мені доведеться прочитати всім вам лекцію, і, можливо, твої питання з’ясуються самі по собі.

Реа повіряла матері свої потаємні думи з відкритою довірливістю дитини ери Кільця, що ніколи не знала образливого глузування чи нерозуміння. Дівчина була втіленням юності, яка ще не знає життя, але вже сповнена задумливого чекання. Коли дівчині сповнювалося сімнадцять, вона кінчала школу і вступала в трирічний період подвигів Геркулеса, виконуючи роботу вже серед дорослих. Після подвигів остаточно визначались потяги та здібності. Тоді починалася дворічна вища освіта, яка давала право на самостійну працю в обраній спеціальності. Протягом довголітнього життя людина встигала здобути вищу освіту з п’ятишести спеціальностей, змінюючи вид роботи, але від вибору першої і важкої діяльності – Геркулесових подвигів – залежало багато. Тому їх вибирали після старанного обмірковування і неодмінно з старшим порадником.