Іван Єфремов - Туманність Андромеди

З другого боку, світлові хвилі в дуже далекому шляху по простору «розгойдуються», і кванти світла втрачають частину енергії. Тепер це явище вивчене – червоні хвилі можуть бути і стомленими, «старими» хвилями звичайного світла. Навіть всепроникні світлові хвилі «старіють», пробігаючи неймовірну відстань. Та чи може людина сподіватися подолати цю відстань, коли не наступити на саме тяжіння його протилежністю, як це випливає з математики Рен Боза?

Ні, зменшилась тривога. Він має рацію, роблячи небувалий експеримент!

Мвен Мас, як завжди, вийшов на балкон обсерваторії і почав швидко ходити. В стомлених очах ще світились далекі галактики, що посилали до Землі хвилі червоного світла, як сигнали про допомогу, заклики до всеперемагаючої людської думки. Мвен Мас засміявся тихо і впевнено. Це червоне проміння стане таким же близьким людині, як те, що обдавало червоним світлом життя тіло Чари Нанді на святі Полум’яних Чаш. Чари, яка несподівано з’явилася до нього мідною дочкою зірки Епсилон Тукана, дівчиною його мрій.

І він орієнтує вектор Рен Боза саме на Епсилон Тукана, вже не тільки сподіваючись побачити прекрасний світ, але й на честь її – його земної представниці!

Чотириста десята школа третього циклу містилася на півдні Ірландії. Широкі поля, виноградники і купки дубів спускалися від зелених пагорбів до моря. Веда Конг і Евда Наль приїхали під час занять і поволі йшли кільцевим коридором, що огинав навчальні кімнати, розташовані по периметру будинку. Був хмарний день з мжичкою, і навчання відбувалося в приміщеннях, а не на лужку під деревами, як завжди.

Веда Конг, відчувши себе дівчинкоюшколяркою, скрадалась і підслухувала біля входів, зроблених, як у більшості шкіл, без дверей, з виступами стін, що, наче куліси, заходили одна за одну. Настрій Веди передався й Евді Наль. Жінки обережно заглядали в класи, намагаючись відшукати дочку Евди і лишитися непоміченими.

У першій кімнаті вони побачили накреслений на всю стіну синьою крейдою вектор, оточений спіраллю, яка розгорталася вздовж нього. Дві частини спіралі були оточені поперечними еліпсами з вписаною в них системою прямокутних координат.

– Біполярна математика! – з жартівливим жахом вигукнула Веда.

– Тут щось більше, – заперечила Евда. – Почекаємо хвилинку.

– Тепер, ознайомившись із тіньовими функціями кохлеарного, тобто спірального поступального руху, які виникають по вектору, – пояснював літній викладач з запалими палаючими очима, – ми підходимо до поняття «репагулярне числення». Назва числення – від стародавнього латинського слова, що означає «перешкода, перепона», точніше, перехід однієї якості в іншу, взятий у двосторонньому аспекті. – Викладач показав на широкий еліпс упоперек спіралі. – Іншими словами, математичне дослідження взаємоперехідних явищ.

Веда Конг сховалася за виступом, потягнувши подругу за руку.

– Це нове! З тієї галузі, про яку говорив наш Рен Боз на морському березі.

– Школа завжди дає учням найновіше, весь час відкидаючи старе. Якщо нове покоління повторюватиме застарілі поняття, то як ми забезпечимо швидке просування вперед? І без того, щоб передати естафету знання дітям, витрачається надзвичайно багато часу. Десятки років минуть, поки дитина стане повноцінно освіченою, здатною на звершення великих справ. Оця пульсація поколінь, де крок уперед і дев’ять десятих назад – назад, поки підростає і навчається зміна, – найважчий для людини біологічний закон смерті й відродження. Чимало з того, що ми вчили з математики, фізики та біології, застаріло. Інша справа – ваша історія: ця наука старіє повільніше, бо сама дуже стара.

Вони заглянули в іншу кімнату. Викладачка, яка стояла спиною до них, і захоплені лекцією школярі нічого не помітили. Тут були високі на зріст юнаки й дівчата по сімнадцять років. Їхні рожеві щоки свідчили, що вони дуже зацікавились уроком.

– Ми, людство, пройшли через величезні випробування, – голос вчительки задзвенів схвильовано. – І досі головне в шкільній історії – вивчення історичних помилок людства та їхніх наслідків. Ми пройшли через непосильне ускладнення життя й предметів побуту, щоб досягти найбільшого спрощення в усьому. Ускладнення побуту приводило до спрощення духовної культури. Не повинно бути ніяких зайвих речей, що зв’язували б людину. Адже переживання й сприймання людини значно тонші й складніші у простому житті. Все, що стосується обслуговування повсякденного життя, так само обмірковується найкращими умами, як і найважливіші проблеми науки. Ми наслідували спільний шлях еволюції тваринного світу, спрямований на звільнення уваги через автоматизацію рухів, розвиток рефлексів у роботі нервової системи організму. Автоматизація виробничих сил суспільства створила аналогічну рефлекторну систему управління в економічному виробництві і дала можливість багатьом людям займатися тим, що є основною справою людини, – науковими дослідженнями. Ми відвоювали в природи великий дослідницький мозок, хоча спочатку він був призначений тільки для відшукування продуктів харчування та дослідження їх якості.