Іван Єфремов - Туманність Андромеди

Веда стежила за кожним жестом Чари і думала, що в її рухах є дивовижна двоїстість: вони одночасно і ніжні й хижі. Ніжність – від плавності рухів і незвичайної гнучкості тіла, а хиже враження складається від різких переходів, поворотів і зупинок, які відбуваються з майже невловимою швидкістю хижака. Цю вкрадливу гнучкість темношкірі дочки Гондвани здобули протягом тисячоліть важкої боротьби за існування. Але як гармонійно вона зливалася в Чарі з твердими й дрібними крітськоеллінськими рисами обличчя! В коротке уповільнення адажіо вплелися частіші дисонанснї звучання якихось ударних інструментів. Стрімкий ритм зльотів і падінь людських почуттів у танці відтворювався чергуванням насичених рухів і майже повним припиненням їх, коли танцюристка завмирала непорушною статуєю. Пробудження дрімаючих почуттів, бурхливий спалах їх, знесилений спад, загибель і нове відродження, знову бурхливе й незвідане життя, сковане і незборене невідворотним поступом часу, з чіткою і невблаганною визначеністю обов’язку і долі. Евда Наль відчула, яка близька їй психологічна основа танцю, як її щоки починають пашіти і прискорюється дихання… Мвен Мас не знав, що балетну сюїту композитор написав спеціально для Чари Нанді, але перестав лякатися ураганного темпу, побачивши, як легко справляється з ним дівчина. Червоні хвилі світла обіймали її мідне тіло, обдавали червоними сплесками дужі ноги, танули в темних звивинах оксамиту, зорею рожевіли на білому шовку. Її закинуті назад руки повільно завмирали над головою. І раптом, без будьякого фіналу, увірвалося буйне звучання наростаючих нот, зупинились і згасли червоні вогні. Високий купол залу спалахнув звичайним світлом. Стомлена дівчина схилила голову і сховала обличчя у густому волоссі. Слідом за тисячами золотих спалахів почувся глухий шум. Глядачі виявляли Чарі найвищу шану артиста – дякували їй, вставши і піднімаючи над головами складені руки. І Чара, безтрепетна перед виступом, знітилась, відкинула з обличчя волосся і втекла, звернувши погляд на верхні галереї.

Розпорядники свята оголосили перерву. Мвен Мас кинувся шукати Чару, а Веда Конг і Евда Наль вийшли на гігантські, шириною з кілометр, сходи з блакитного непрозорого скласмальти, що вели від стадіону прямо в море. Вечірні сутінки, прозорі й прохолодні, викликали в обох жінок бажання скупатися за прикладом тисяч учасників свята.

– Вона чудова артистка, – мовила Евда Наль. – Сьогодні ми бачили танець сили життя! Це, очевидно, і є Ерос стародавніх…

– Я теж зрозуміла Карта Сана, що краса насправді важливіша, ніж нам здається. Вона – щастя і зміст життя, він добре сказав тоді. І ваше визначення справедливе, – погодилась Веда, скидаючи туфлі і занурюючи ноги в теплу воду, що хлюпотіла на сходинках.

– Справедливе, якщо психічна сила народжена здоровим, повним енергії тілом, – поправила Евда Наль, знімаючи плаття і кидаючись у прозорі хвилі.

Веда наздогнала її, і обидві попливли до величезного гумового острова, що вигравав сріблом за півтора кілометра від набережної стадіону. Плоска, на одному рівні з водою, поверхня острова була оточена рядами наметів у формі черепашок з перламутрової пластмаси таких розмірів, щоб захистити від сонця й вітру тричотири особи і повністю ізолювати їх від сусідів.

Обидві жінки лягли на м’якій, гойдливій підлозі «раковини», вдихаючи вічно свіжі пахощі моря.

– Відтоді, як ми бачились на березі, ви ще більше засмагли! – сказала Веда, оглядаючи подругу. – Були біля моря чи це пілюлі загарного пігменту?

– Пілюлі ЗП, – призналася Евда. – Я була на сонці тільки вчора й сьогодні.

– Ви справді не знаєте, де Рен Боз? – допитувалась Веда.

– Приблизно знаю, і цього мені досить, щоб турбуватися! – тихо відповіла Евда Наль.

– Хіба ви хочете?.. – Веда замовкла, не довівши до кіпця думки, а Евда підвела ліниво опущені повіки і прямо глянула їй у вічі.

– Рен Боз мені здається якимсь безпорадним, ще не зрілим хлопчиськом, – нерішуче заперечила Веда, – а ви така цільна, з могутнім розумом, не поступаєтесь жодному чоловікові.

– Це мені говорив і Рен Боз. Але ви помиляєтесь в його оцінці, такій же однобічній, як і сам Рен. Це людина сміливого і могутнього розуму, величезної працездатності. Навіть тепер на планеті небагато знайдеться таких людей. В поєднанні з його здібностями інші його якості здаються недорозвиненими, бо вони такі, як у середніх людей або навіть більш інфантильні. Ви правильно назвали Рена – він хлопчисько, але разом з тим він – герой у точному розумінні цього слова. От Дар Вітер – у ньому теж є щось хлопчаче, але воно просто від надмірності фізичної сили, а не від нестачі її, як у Рена.