Інформація — це така ж властивість матерії, як рух і відображення. Хоча без матерії не існує ні руху, ні відображення, ми не ототожнюємо її з ними. Це ж можна сказати і про інформацію.
Органічно пов’язані між собою та рухом матерії простір і час. Їх сутністю є рух, як спосіб існування матерії…
…Проведені нами експерименти дають підстави вважати, що час несе в собі організаційне начало, котре передається досліджуваній речовині: було, зокрема, зафіксовано зростання впорядкованості кристалічної ґратки об’єкта досліджень.
Іншими словами, час можна розглядати як певний фізичний фактор, який діє в умовах реального простору Мінковського, [3] Простір Мінковського — чотиривимірний простір у теорії відносності, який об’єднує фізичний тривимірний простір і час. Властивості симетрії простору Мінковського відображають встановлений теорією відносності фундаментальний зв’язок між простором, часом і рухом.
впливаючи на конкретні, фізичні процеси і проявляючись в ефекті самоорганізації фізичних об’єктів.
Досліди, проведені в лабораторії експериментальної кристалооптики Інституту проблем передачі інформації, дають підтвердження (поки що непрямі) здатності часу миттєво передавати інформацію».
Частина перша
Лабораторія для Демокріта
Розділ І
РЕТРОСПЕКЦІЯ ПЕРША:
«БЕЗСОРОМНІ ТВЕРДЖЕННЯ ДЕМОКРІТА»
…Безсоромні твердження Демокріта, а ще раніше Левкіппа, нібито існують деякі легкі тільця — одні шерехаті, другі круглі, треті вугласті й гачкуваті, четверті закривлені й наче всередину загнуті, і в цих тілець утворилися небо й земля…
Ціцерон
Віщування Дамаса збувалися. Йому так і не вдалося переконати земляків у тому, що Демокріт, його молодший брат, — ніякий не марнотратник і не гульвіса. Велемудрі мужі Абдер таки вирішили судити нерозумного сина всіма шанованого Дамасиппа, як того вимагав давній звичай цього еллінського поліса на фракійському узбережжі Егейського моря.
Пополудні на міському майдані-агорі слухатиметься справа Демокріта. Як заведено, він виголосить слово на свій захист перед незворушними суддями-ареопагітами, підступними некромантами-ворожбитами, які твердять, що можуть викликати душі померлих, перед охочими до пліток нездарами і невдахами, ницими заздрісниками і підлотниками. В очікуванні пречудової нагоди повправлятись у базіканні стовбичитимуть численні поліфони-крикуни та базіки. Присуд вигнання трапляється не часто…
Дамас мав слушність, застерігаючи Демокріта від глузувань над тутешніми честолюбцями з їх непомірними запитами до життя. Що ж, такі людці й справді не пробачають кпин і повсякчас шукають нагоди відплатити.
Демокріт сумовито усміхнувся. Пригадав, як осудливо перемовлялися сусіди, знизували плечима і чухали потилиці найелавніші громадяни поліса, гублячись у здогадах: чому цей розумник не такий як усі — не складає обол до обола, драхму до драхми, [4] Драхма — основна давньогрецька срібна монета, поділялася на 6 срібних оболів і 48 мідяків; 100 драхм складало 1 міну, 60 мін — 1 талант.
міну до міни. Чого лише не вигадували хитромудрі абдерити, зачувши, що наймолодший з трьох синів усіма шанованого Дамасиппа — колишнього гопліта, [5] Гопліт — давньогрецький важкоозброєний воїн піхоти.
який напрочуд швидко порозумівся з Гермесом [6] Гермес — бог торгівлі і ремісництва у стародавніх греків.
і протягом олімпіади [7] Олімпіада — чотирирічний період між Олімпійськими іграми, вважався одиницею літочислення.
нажив чимале багатство, відмовився од спадщини на користь братів» Дамаса і Геродота.
— Він несповна розуму! — рекли співвітчизники. — Його згубило читання і Ксерксові [8] Ксеркс — перський цар, який в 486–465 рр. до н. е. воював з Грецією.
халдеї. Це вони напоумили бідолашного юнака відмовитись од спадщини й податися світ за очі.
Воно таки й правда. Нічого не міг вдіяти з собою ставний молодик, у якого потай були закохані найгарніші дівчата поліса. Торгувати хіоськими та діоськими винами, примножувати родинні статки не хотів. Волів множити знання, пізнавати світ. Не до вподоби Демокрітові були всілякі видовища й товариство старого гульвіси Сілена, [9] Сілен — старий учитель бога Діоніса, завжди супроводжуй його разом із сатирами й вакханками.
якого вельми поважав брат Геродот. Зрештою, надмірне захоплення мілетськими танцівницями й гетерами призвело до того, що Геродот також відмовився від слави торговця найкращими винами й подався до Афін за втіхами й пригодами. І його ніхто не осуджував! Воістину людська натура — нерозгадане диво природи…
Читать дальше