Ігор Росоховатський - Ризиконавти

У бій кинули все: танки, лазерні гармати, ракетні установки. Але чудовисько було невразливе…

Надвечір усе скінчилось. Створіння здіймалося над містом, наче величезна чорна гора.

Минула година, дві, і в ньому виникло відчуття завершеності свого існування. Величезне тіло його легко, немов повітряна куля, піднялось у повітря. З кожною секундою швидкість його польоту зростала. Незабаром атмосфера планети залишилась далеко позаду, і тоді Чудовисько відчуло, що мети його існування досягнуто — воно остаточно стало Виходом.

Створіння беззвучно вибухнуло в темній порожнечі космосу, розпавшись на мільйони дрібних зародків-спор, вкритих надміцною шкаралупою, яка надійно захищала їх від випромінювання. Зародки розлетілись у різних напрямках, щоб колись, можливо, через мільйони років, дати початок новому Створінню. Для цього конче потрібно було, щоб розумне життя на планеті було лихим і обмеженим. І тоді зародок, виконуючи закладену в ньому програму, зміг би вирости, зміцніти й самому стати Виходом, тим самим Злом, яке знищує Зло.

Очі інспектора Бел Амора були такими бляклими і невиразними, що їх хотілося протерти. Він похмуро перегортав документи однієї розумної істоти з Кальмар-сузір’я і шукав, до чого б причепитися.

Але в документах був повний порядок, ні до чого не причепишся… Хіба що до чудернацького імені, що в перекладі з кальмар-говірки означало Дулязмаком. Але чіплятися до імен — нікчемна справа, заборонена статутом охорони середовища. “Мало яких імен не буває у Всесвіті, — міркував Бел Амор. — Був такий собі браконьєр на ймення Завороткишок. Особа галактичного масштабу. Одного разу, притиснутий до чорної дірки, кинувся з гравітаційних хащів на Бел Амора з сокирою. Був такий. І загув… А цього звуть Дулязмаком. Скоріше, це не ім’я, а прізвисько. Цього Дулязмаком вже намагалися зловити — двічі затримували і обидва рази просили вибачення”.

Отже, з документами у нього порядок.

…Слідом за Бел Амором із сторожового катера вийшов його незмінний помічник — робот Стабілізатор. Перед ними відкрився величний краєвид Південного рукава Галактики — той самий, що його так люблять малювати художники рекламних проспектів, — але зараз їм було не до космічних красот. Вони прямували туди, де був затриманий вантажний зореліт, за всіма ознаками, з партією контрабандного тютюну.

— Не забудьте почистити штани, командоре! Знову ви десь заляпались, — докірливо мовив Стабілізатор.

Справді, зовнішній вигляд інспектора Бел Амора аж ніяк не відповідав його службовій репутації. Завжди він ухитрявся влізти в якусь калюжу. В прямому розумінні, звичайно. Бо посадити Бел Амора в калюжу в переносному значенні щастило далеко не кожному.

В останню хвилину Бел Амор вирішив, що штани все-таки треба почистити. (Потім він наводив у повчання новачкам цей випадок, наголошуючи на тому, як одна незначна деталь може іноді змінити всю справу.)

Дулязмаком зустрів їх, сидячи в кріслі і розкинувши врізнобіч численні щупальця. Верхнім хоботком ця каракатицеподібна істота маніпулювала величезною сигарою.

— Прибули, нарешті!

— У нас в запасі одна хвилина! — тут же уточнив Стабілізатор.

— Н-ну?! — здивувався Дулязмаком і зиркнув на корабельний хронометр у коштовній різьбленій рамі, що була вмонтована в панель каюти. — Ваша правда. Зараз шістнадцять годин нуль-нуль хвилин за середнім міжгалактичним часом. Прошу занести цей факт до протоколу. Закон пам’ятаєте? Рівно через дві години я вас звідси виставлю.

— Через дві години ви отримаєте це право, — підтвердив Бел Амор. — Що везете?

— Всяку всячину. В декларації все записано.

— А тютюн?

— І тютюн, аякже! — насмішкувато зізнався Дулязмаком, пускаючи дим із усіх щілин. — Три коробки екваторіальних сигар. У шухляді письмового столу. У вашій зоні без палива опухнеш. Проходьте, не соромтесь.

— Працювати можна і сидячи, — відповів Бел Амор, умощуючись в кріслі. — А коньяк?

— Ну, інспекторе! — зовсім розвеселився Дулязмаком. — Я шаную сухий закон. — Жлуктити коньяк у вашій зоні — самогубство. На коньяк мене не спровокуєте.

“Так, це правильно”, — подумав Бел Амор і почав голосно читати декларацію, хоча знав її напам’ять: