Ігор Росоховатський - Ризиконавти

Владислав сидів на затишному заскленому балконі у старому родинному кріслі й слухав осіннє дощове дихання великого міста.

Врешті він поглянув на годинник. Рвучко підвівся й підійшов до телефону:

— Алло! Антоне Борисовичу? Доброго вечора. Вибачайте, це знову я вас турбую… Так-так, я нарешті осмілився поділитися з вами своїм відкриттям… Так, я вдячний, що ви все пам’ятаєте. Я дуже шаную ваш талант науковця. Ви для мене — ідеал наслідування… Вибачайте за красномовство, але я кажу щиро… Дозволите зараз завітати до вас і продемонструвати все?.. Це феноменально, Антоне Борисовичу!.. Ось ви переконаєтесь, я не хочу зайвого говорити… Ви даремно ображали мене, Антоне Борисовичу… Я багато передумав за цей час і багато чого зрозумів. Наука для мене — це все, це моє життя… Одне слово, я зараз виїжджаю. Ви зараз все побачите на власні очі. Це грандіозне відкриття, повірте моїй інтуїції… Спасибі, Антоне Борисовичу… До зустрічі!

Куцорукий поклав телефонну трубку, одягнув святковий темний костюм в зеленяву смужку, червонясту з лелітками краватку, загорнув у білий цупкий папір колбу з “живим рисом” і, намугикуючи урочисту мелодію, рушив крізь вечірню осінню мжичку до своєї сірої “Волги”, що стояла під розлогим каштаном у дворі…

У своїй однокімнатній квартирі на складаному похідному стільці сидів 15/01 БВ Тремпс й чекав сина. Квартира була обставлена найнеобхіднішим, як і належить солдатському житлу: три стільці для кожного члена сім’ї і стіл, покритий грубим сірим пластиком. На стіні, на рівні людського зору, — червоний ґудзик термінової сигналізації для виклику поліції; трохи вище — портрет Великого Батька всіх солдатів у повній парадній формі.

15/01 БВ Тремпс побожно подивився на Великого Батька й прошепотів:

— Даю тобі священне слово солдата А, що син мій буде гідний славного імені солдата В.

Початок цього дня був невдалий. Ще зранку 15/01 Б В Тремпс через неуважність забув віддати честь середньому офіцерові їхнього дому-казарми. Це було непростиме порушення Статуту поваги і покори. Офіцер більш-менш лагідно покартав неуважного солдата, після чого в того довго боліло вухо.

Додому 15/01 БВ Тремпс мав іти тільки завтра. Та о 10 годині 43 хвилини начальник дому-казарми викликав його до себе і сказав з докором:

— Ось погляньте, що нам передали по службовому каналу про вашого сина — солдата В 16/01 ВГ Тремпса.

15/01 БВ Тремпс стояв струнко й читав інформаційне повідомлення для службового користування. Всередині у нього наростав страх, проте жоден м’яз на обличчі не здригнувся, бо саме так мав триматися справжній солдат великого міста-імперії…

Раз на квартал у школі-казармі проводили заняття з літератури й пропаганди. На минулому занятті розглядали написане генералом-письменником оповідання, в якому йшлося про те, як розумний і відданий ідеалам міста-імперії солдат В запідозрив матір — солдата Б — у симпатіях до ворожого сусіднього міста-імперії. Він доповів про свої підозри начальству. За виявлену пильність солдатові В оголосили подяку перед строєм.

І ось маєш! Син 15/01 БВ Тремпса написав у своєму творі: “Я не знаю, як би я вчинив у такому випадку”.

Нечувано! Неймовірно! І це його син, якого він виховував у кращих традиціях. Добре, якщо мати не дізнається про це. Така новина буде для неї великим ударом. Але ж усе це можна поправити. Адже він знає свого хлопчика! Швидше додому!

Начальство співчутливо поставилось до рапорту 15/01 БВ Тремпса і надало йому дострокову відпустку.

І ось він сидить дома, з нетерпінням чекаючи на сина. Син має прийти через дві години. Дві години! Скільки часу! Треба використати його продуктивно.

15/01 БВ Тремпс заходився складати донос, який збирався надіслати наступного дня. Згідно з наказом “Про загальнодержавну значимість доносів”, а також додатком до наказу, в якому давалися чіткі організаційні вказівки, письмовий донос складався в кінці місяця і здавався у Відділ національного здоров’я. Усну інформацію рекомендували подавати щодня. Дружина здавала доноси у своїй організації, а син, повідомляючи в своєму учбовому доносі про розмови між батьками, здавав його за місцем навчання.