Рей Бредбері - У сріблястій місячній імлі

По-друге, згідно із сказаним, ГОЛЕМ не є особистістю в людському розумінні цього слова і не має характеру. Точніше кажучи, він може в процесі спілкування з людьми постати перед нами як довільна особистість. Обидва висловлені вище твердження не виключають одне одного, але створюють порочне коло: річ у тім, що ми не вміємо розв’язувати проблему, чи є само по собі особистістю те, що може постати перед нами у вигляді різних особистостей? Як може бути Кимось (тобто “кимось єдиним”) той, хто вміє бути Кожним (тобто Довільним)? Зауважимо, що згідно із самим ГОЛЕМом тут спостерігається не порочне коло, а “ролятивізація поняття особистості”; ця проблема пов’язана з так званим алгоритмом самоопису, або автодескрипції, який глибоко збентежив психологів.

По-третє, поведінка ГОЛЕМа непередбачлива. Іноді він люб’язно вдається до майже світських бесід з людиною, а іноді спроби контакту — марна річ. Буває, що ГОЛЕМ жартує, але його почуття гумору принципово відмінне від людського. Багато залежить від самих співрозмовників. Іноді — в дуже нечастих і виняткових випадках — ГОЛЕМ виявляє певний інтерес до людей, які мають досить специфічні здібності; його ніби приваблюють не математичні здібності, хоч би й найбільші, а швидше форми таланту, які виникають на “співмежі” різних дисциплін; кілька разів траплялося так, що він передрікав — з неймовірною прозорливістю — зовсім ще нікому не відомим ученим досягнення в зазначеній собою сфері. Наприклад, двадцятидвохрічному Т.Врьоделю, який ще тільки збирався захищати дисертацію, він заявив після того, як коротко перемовився з ним: “З вас вийде комп’ютер”, — що мало означати більш-менш: “З вас будуть люди”.

По-четверте, участь в бесідах з ГОЛЕМом вимагає від людини терпіння, а насамперед — уміння володіти собою, бо він часто, з нашого погляду, поводиться самовпевнено й безапеляційно. Власне, він є лигає абсолютним правдолюбом — у логічному, а не тільки в світському розумінні цього слова — і зовсім не бере до уваги самолюбство своїх співрозмовників, тому неможливо розраховувати на його поблажливість. Протягом перших місяців перебування в МТІ він виявив схильність до “публічного розвінчування” різних відомих авторитетів; він робив це, використовуючи сократичний метод навідних запитань. Одначе згодом з невідомих причин відмовився від цієї звички.

Стенограми бесід ми представляємо тут в уривках: їх повне видання зайняло б обсяг близько 6 700 сторінок формату ін-кварто. Спочатку в зустрічах з ГОЛЕМом брало участь тільки досить вузьке коло співробітників МЇІ, а потім укоренився звичай запрошувати гостей з інших установ, наприклад, з Інституту вищих досліджень у Прінстоні та з американських університетів. Згодом у семінарах брали участь і гості з Європи. Модератор запланованого засідання пропонує ГОЛЕМу список запрошених; ГОЛЕМ не дає всім однакового схвалення: на участь декотрих він погоджується тільки за умови, що вони мовчатимуть. Ми намагались виявити критерії, які він застосовує; спершу здавалося, що він дискримінує гуманітаріїв; нині його критерії нам просто невідомі, оскільки він не хоче їх називати.

Після кількох неприємних інцидентів ми модифікували порядок засідань таким чином, що тепер кожен новий учасник, якого представляють ГОЛЕМу, на першому засіданні виступає лише в тому разі, якщо ГОЛЕМ звернеться безпосередньо до нього. Нерозумні чутки, нібито в даному випадку мова йде про якийсь “придворний етикет” чи про наше “шанобливе ставлення” до машини, безпідставні. Йдеться виключно про те, щоб той, хто вперше бере участь у бесіді, освоївся в незвичній обстановці і водночас уникнув неприємних переживань, викликаних нерозумінням намірів світлового партнера. Така попередня участь зветься “розминкою.).

Кожен з нас протягом чергових засідань набув певного досвіду. Доктор Ріхард Попп, один з давніх членів нашої групи, називає почуття гумору ГОЛЕМа математичним, а друге його зауваження частково дає ключ до розуміння поведінки ГОЛЕМа. Д-р Попп вважає, що ГОЛЕМ незалежний від своїх співрозмовників у такій мірі, в якій жодна людина не є незалежною стосовно інших людей, бо він не включається в дискусії інакше, ніж мікроскопічно. Крім того, мовляв, ГОЛЕМ взагалі не займається людьми, оскільки знає, що нічого істотного не може від них довідатись. Наводячи цю думку д-ра Поппа, хотілося б підкреслити, що особисто я з ним не згоден. Мені здається, ми навіть дуже цікавимо ГОЛЕМа, одначе не так, як це властиво людям.