Микола Дашкієв - Кришталеві небеса

Останні слова адресувалися місіс Флегг. Чорт сів поряд з Саймоном, підібгавши під себе хвоста, і показав на аркуші, змережані математичними знаками.

Місіс Флегг зітхнула. Занурений у роздуми чорт здався їй надто знайомий: він майже не відрізнявся од старого професора Аткінса, колеги її чоловіка по університету. Варт двом математикам поринути у вивчення якоїсь болісної і заманливої задачі, і вони…

Вона покірно вийшла з кімнати, тримаючи кофейника в руці. Безперечно, мала відбутися тривала, втомлива конференція. У цьому місіс Флегг була певна. Адже недарма вона була дружиною відомого математика.

Людство безсмертне. Навіть якби коли-небудь, через багато тисяч років… навіть якщо уявити собі найгірше, — всепереможний розум відродиться, як фенікс із попелу.

За чверть милі над одним містом завис великий зореліт. Внизу на всьому лежала печать космічного спустошення. Повільно спускаючись в енергетичній гондолі-сфері, Інеш помітив, що будівлі вже почали руйнуватись від часу.

— Ніяких слідів війни! Ніяких слідів… — щохвилини повторював безбарвний механічний голос.

Інеш змінив настройку.

Досягнувши поверхні, він вимкнув поле своєї гондоли й опинився на зарослій, оточеній стінами ділянці. Кілька кістяків лежало у високій траві перед спорудою з обтічними стрімкими лініями. Це були кістяки довгих дворуких і двоногих створінь, череп кожного тримався на верхньому кінці тонкого спинного хребта. Усі кістяки явно належали дорослим особням і, здавалось, чудово збереглися, але, коли Інеш нагнувся і доторкнувсь до одного з них, цілий суглоб розсипався на порох. Випроставшись, він побачив, як неподалік приземлявся Йоал.

Зачекавши, поки історик вибереться із своєї енергетичної сфери, Інеш спитав:

— Як на вашу думку, варт спробувати наш метод оживлення?

Йоал здавався чимось стурбований.

— Я розпитував усіх, хто вже спускався сюди в зорельоті, — відповів він. — Щось тут не так. На цій планеті не лишилось живих істот, не лишилося навіть комах. Перш ніж починати будь-яку колонізацію, ми повинні з’ясувати, що тут сталось.

Інеш промовчав. Подув легенький вітрець, зашелестів листям у гайкові, недалеко від них. Інеш глянув на дерева. Йоал кивнув.

Так, рослинність уціліла, одначе рослини, як правило, реагують зовсім інакше, ніж активні форми життя.

їх перебили. З приймача йоала пролунав голос:

— Приблизно в центрі міста виявлено музей. На його дахові червоний маяк.

— Я піду з вами, Йоал, — попросив Інеш, — там, можливо, збереглися скелети тварин і розумних істот на різних ступенях еволюції. До речі, ви не відповіли мені. Чи маєте ви намір оживлювати цих істот?

— Я подам це питання на розгляд Ради, — спроквола промовив Йоал, — але, мені здається, відповідь може бути одна. Ми зобов’язані знати причину цієї катастрофи. — Він окреслив невиразне півколо одним своїм мацаком і неначе до себе додав: — Звичайно, діяти треба обережно, починаючи з найраніших ступенів еволюції. Відсутність дитячих скелетів свідчить, що ці істоти, очевидно, досягли індивідуального безсмертя.

Рада зібралась, щоб оглянути експонати. Інеш знав: це чиста формальність. Ухвалу прийнято — вони будуть оживляти. Опріч усього, вони були заінтриговані. Всесвіт безмежний, мандри в космосі тривалі й тоскні, тому, спускаючись на невідомі планети, вони завжди тривожно чекали зустрічі з новими формами життя, щоб побачити їх на власні очі, вивчити.

Музей був, як усі музеї. Високі склеписті стіни, просторі зали. Пластмасові фігури дивних звірів, безліч речей — їх було надто багато, щоб оглянути й вивчити за такий короткий час. Еволюція невідомої раси була подана послідовними групами реліквій. Інеш разом з усіма пройшов залами, він полегшено зітхнув, коли вони, нарешті, дійшли до ряду, скелетів і мумій. Сховавшись за силовим екраном, він спостерігав, як спещалісти-біологи виймали мумію з кам’яного саркофага. Тіло мумії у кілька шарів було обмотане смужками зотлілої тканини, але біологи не стали знімати її. Розгорнувши сповиток, вони, як завжди робилось у таких випадках, взяли пінцетом тільки уламок черепної коробки. Для оживлення годилось будь-що з кістяка, одначе найкращі результати, найдосконалішу реконструкцію дають деякі частини черепа.