Иван Ефремов - Година бика

І роздрібнена свідомість у тенетах цих вигаданих лабіринтів породила такі безглузді фантастичні витвори образотворчого мистецтва й музики, де всі достовірні риси навколишнього світу зазнали жахливої дисторсії. Додайте до цього, що шизоїдна тріщинувата психіка неминуче відштовхується від реальності, вимагаючи повернення в свій власний світ, світ породжень хворого мозку, і ви зрозумієте силу цієї хвилі в історичному шляху людства Землі. Відтоді ми боїмося витончених дискусій і уникаємо зайвої деталізації визначень, загалом, непотрібних у вельми мінливому світі. Ми повернулися до дуже древньої мудрості, яка була висловлена ще в індійському епосі “Махабхарата” кілька тисяч років тому. Герой Арджуна говорить: “Суперечливими словами ти мене збиваєш з пантелику. Говори лише про те, чим я зможу досягти Блага!”

— Стривайте! — крикнув заступник директора. — Ви що, і математичні визначення вважаєте непотрібними?

— Математика потрібна тільки на своєму місці, дуже вузькому. Ви самі наразили себе на голод, хвороби й духовне зубожіння за зневагу до людини й природи, за три зневіри у можливість боротьби із шкідниками й підвищення родючості самими лише біологічними засобами замість хімії, в можливість створення повноцінної штучної їжі, у велику глибину думки й духовних сил людини. Ви ухилилися від справжнього пізнання складності живої природи, надівши ланцюг однобічної і небезпечної лінійної логіки й перетворившись із вільних мислителів на скутих вами ж вигаданими методами рабів вузьких наукових дисциплін. Та сама первісна віра в силу знака, цифри, дати й слова панує над вами у працях і формулах. Люди, які вважав ють, що вони пізнали істину, захищають себе по суті тією ж забобонністю, яка є в примітивних гаслах і плакатах для “кжи”.

У древніх індійців була притча про могутнього мудреця, за волею якого всі плазували перед ним. Але мудрець не вмів передбачати і був розірваний тигром-людожером, який зненацька напав, коли мудрець не встиг зосередити свою волю для відсічі лихого наміру. Тому ваш протест не повинен уподібнюватися зустрічі з тигром, а буде дійовим лише після аналізу обстановки.

Я ще дуже мало знаю вашу планету, та поки що я не побачив у вас справжньої науки. Те, що нею тут зветься, є тільки технологія, вузький професіоналізм, так само віддалений від самовідданої праці в пізнанні світу, як ремісничий навик від справжньої майстерності. Ви змагаєтесь в ефемерних прикладних відкриттях, яких у нас щоденно робиться сотні тисяч. Це, звичайно, і важливо й потрібно, але не складає всієї науки. Всупереч поширеним у вас думкам Ян-Ях не страждає від браку технології чи від її надміру. У вас надмір техніки у великих центрах і брак у периферійних містечках породжує вкрай нерівномірне її використання і невміле поводження. Синтетичне пізнання й освіченість народу у вас навіть не вважаються обов’язковими компонентами наукового дослідження, а це ж і є основні підвалини науки. Тому й виходить нагромадження дешевої інформації скоростиглих відкриттів, добутої без роздумів і тривалого відбору, яке не дає вам поглянути на широкі простори світу пізнання. Водночас зарозумілість молодих дослідників, які вважають себе вченими, доходить до того, що вони мріють про перебудову всесвіту, навіть не наблизившись до уявлення про складність її законів.

— Перебільшення! — вигукнув заступник директора.

— Саме так! — погодився Вір Норін і відхилив спроби викликати його на суперечку про оцінку наукової діяльності інституту.

Він вийшов на вулицю, як завжди задоволений, що покидає. погано вентильований будинок. Уже насунулась тормансіанська рання ніч з її глухою, беззоряною пітьмою, в якій тонув тьмяний сірий місяць. На розі, над кубиком кіоска, де продавали дурманне питво, горів ліхтар. Там юрмилися чоловіки, долинала хрипка лайка. Вітерець приніс змішаний запах напою, тютюнового диму й ночі.

Вір Норіс прийшов у готель “Лазурова Хмара”, “розбудив” СДФ і вивів його бічними сходами на вулицю. Потім огледів востаннє незатишне пристанище і радо подумав про квартиру з багатьма замками і про зустріч із Сю-Те, ніжною, як і пам’ять про неї. Крокуючи в супроводі дев’ятиніжки безлюдною алеєю чахлого скверу, він пригадував слова професора про гітау і вирішив зазирнути до музею природознавства. Але коли? Завтра чергова робота з Таелем над матеріалами, які надіслали з дискольотом. Потім має відбутися ще зустріч з ученими фізико-математичного інституту. Вони прагнуть нечуваних досі одкровень, а він нічого не зможе розповісти навіть про близькі йому галузі космофізики. Зблизити різноманітні ходи мислення зумів би видатний педагог або популяризатор, але не він, Вір Норін. Крім того, цей потяг до одкровень у науці метафізичний. Астронавігатор зупинивсь як укопаний. Поряд збила куряву його дев’ятиніжка. Впоперек алеї стояло шестеро тормансіан, освітлених далеким ртутним ліхтарем. Вір Норін роздумував, іти їм назустріч чи почекати. Він не боявся нічого, навіть якби йшов сам-один, а в присутності СДФ не існувало взагалі ніякої небезпеки. Але він міг, боронячись, завдати тормансіанам пошкодження, і цього слід було уникнути.