Айзек Азімов - Кінець Вічності

Харлан вирішив, що зрештою не знайдеться у Вічності жодної людини, яка викликала б у нього таку антипатію, як Фінджі. Ще кілька днів тому він ладен був вибачити Обчислювачеві всі свої колишні образи, але тепер ці наміри розтанули, мов дим.

Уранці четвертого дня Харлан попросив Фінджі прийняти його для приватної розмови. Одержавши згоду, він рішуче вступив до кабінету й, на свій подив, одразу перейшов до суті справи:

— Обчислювачу Фінджі, я раджу вам негайно повернути міс Ламбент у її Час.

Очі Фінджі звузилися. Він кивнув головою на стілець, підпер складеними докупи долонями пухке, кругле підборіддя й вишкірив зуби.

— Та ви сідайте, Харлане, сідайте. Отже, ви вважаєте, що міс Ламбент некомпетентна? Сумніваєтесь у її спроможності виконувати свої обов’язки?

— Щодо її компетентності, її вміння виконувати свої обов’язки я нічого не можу сказати. Все залежить від того, які обов’язки на неї покладено. Але ви повинні зрозуміти одне: її перебування тут погано впливає на мораль Сектора.

Фінджі дивився на нього якимось відсутнім поглядом, немов його мозок цієї миті розв’язував абстрактні проблеми, неприступні для розуміння простого Вічного. — І в чому ж полягає її нездоровий вплив на нашу мораль?

— Даремне ви ставите такі запитання. — Харлан ледь стримувався. — Її одяг надто визивний, її…

— Стривайте, стривайте. Одну хвилинку, Харлане. Ви були Спостерігачем у 482-му і маєте знати, що вона вдягається у звичайне для її епохи вбрання.

— Зважаючи на її оточення, культурний рівень людей її кола, мушу сказати, що одягається вона надто відверто навіть для 482-го. Дозвольте вже мені бути суддею в цьому питанні. Тут, у Вічності, не місце таким, як вона.

Фінджі повільно схитнув головою. Здавалося, розмова потішає його. Харлан насторожився.

— Міс Ламбент перебуває тут із чітко визначеною метою. Вона виконує спеціальне завдання. Це — тимчасова робота. А поки що вам доведеться якось перетерпіти її присутність.

У Харлана затремтіло підборіддя. Його протест Фінджі хитро повернув проти нього самого. К бісу обережність! Зараз він скаже все, що думає!

— Я чудово уявляю, в чому полягає «спеціальне завдання» цієї жінки. Ніхто вам не дозволив би тримати її відкрито.

Він круто повернувся й попрямував до дверей. Голос Фінджі зупинив його на півдорозі.

— Послухайте, Техніку, ваші взаємини з Твіселом, очевидно, породили у вас хибне уявлення про власну особу. Так воно і є! До речі, скажіть мені, чи була у вас коли-небудь… — він замовк, добираючи підходяще слово, — …подружка?

Не обертаючи голови, Харлан ретельно, з образливою точністю процитував Статут:

— «Щоб уникнути напружених стосунків з Часом, Вічний не повинен одружуватися. Щоб уникнути напружених стосунків із сім’єю, Вічний не повинен мати дітей».

— Я питав вас не про одруження і не про дітей, — поважно промовив Обчислювач.

Харлан цитував далі:

— «Тимчасові любовні взаємини з Часів’янками можуть існувати тільки після погодження з Центральним розрахунковим бюро при Раді Часів за умови сприятливого Розрахунку Життя. Любовні взаємини повинні існувати в суворій відповідності з просторово-часовими інструкціями».

— Цілком правильно. А ви, Техніку, коли-небудь вдавались до тимчасових любовних взаємин?

— Ні, Обчислювачу.

— Маєте намір?

— Ні, Обчислювачу.

— А не завадило б. Це розширило б ваш кругозір. Може, тоді менше вас обурювали б деталі жіночого туалету, менше хвилювали б чиїсь уявні інтимні стосунки.

Нетямлячись од люті, Харлан вискочив із кабінету.

Харлан відчув, що йому дедалі важче ставало виходити в 482-е Сторіччя, хоча такі подорожі тривали не довше як дві години.

Він знав, чому порушилася його душевна рівновага. В усьому винен Фінджі! Так, Фінджі зі своїми цинічними порадами не цуратися інтимних взаємин із Часів’янками.

Любовні зв’язки існували. Про це знали всі. Вічність усвідомлювала необхідність компромісу з природними інстинктами людини (сама ця фраза викликала в Харлана огиду), але обмеження, пов’язані з обранням коханки, позбавляло цей компроміс таємничості й шляхетності. А тим небагатьом щасливчикам, яким удавалося виклопотати дозвіл, рекомендувалося тримати язик за зубами, аби не викликати заздрощів у решти і, звичайно, задля добропристойності.

Серед Вічних нижчого рангу, надто серед Обслуги, нерідко ходили чутки, з присмаком напівобурення та напівзаздрощів, про вивезених із Часу жінок для зрозумілих потреб. Недобра слава найбільше зачіпала Обчислювачів та Розраховувачів. Вони і тільки вони могли визначити, котру із жінок можна було викрасти без ризику викликати Зміну Реальності.