Иван Ефремов - Туманність Андромеди

Фільтри екранів, оберігаючи людські очі, змінювали колір і силу проміння будьякого світила. Воно ставало таким, яким його бачили крізь товсту земну атмосферу з її озонним і водяним захисними екранами. Дивовижно примарне фіолетове світло високотемпературних світил здавалося блакитним або біліло, похмурі сіророжеві зорі ставали веселими, золотавожовтими, схожими на наше Сонце. Тут світило, що горіло переможним яскравочервоним вогнем, набирало тьмяного кривавого тону, в якому земний спостерігач звик бачити зірки спектрального класу [6] Спектральний клас (зірки) — спектральні класи зірок позначаються буквами в такому порядку: О, В, А, F, G, К, М — від дуже гарячих голубих зірок з поверхневою температурою 100 000° до червоних з температурою 3 000°. Кожен клас має десять спадних ступенів, що позначаються цифрою, наприклад, А7. Особливі класи зірок N, Р, R, S, — з підвищеним вмістом вуглецю, ціану, титану, цирконію в своїх спектрах. М5. Планета була значно ближче до свого сонця, ніж наша Земля — до свого. В міру наближення до Зірди її світило стало величезним червоним диском, що посилав масу теплових променів.

За два місяці до підходу до Зірди «Тантра» вже намагалася зв’язатись із зовнішньою станцією планети. Тут була тільки одна станція на невеликому, позбавленому атмосфери природному супутнику, що знаходився ближче до Зірди, ніж Місяць до Землі.

Зореліт продовжував кликати і тоді, коли до планети лишилося тридцять мільйонів кілометрів і величезна швидкість «Тантри» сповільнилась до трьох тисяч кілометрів на секунду. Чергувала Ніза, але і весь екіпаж не спав, чекаючи зустрічі перед екранами в центральному посту управління.

Ніза викликала станцію, збільшуючи потужність передачі і кидаючи вперед віялоподібні промені.

Нарешті вони побачили крихітну блискучу цяточку супутника. Зореліт почав описувати орбіту навколо планети, поступово наближаючись до неї по спіралі і вирівнюючи свою швидкість із швидкістю супутника. «Тантра» і супутник наче зчепилися невидимим канатом, і зореліт повис над маленькою планетною, яка швидко бігла по своїй орбіті. Електронні стереотелескопи корабля тепер промацували поверхню супутника. І раптом перед екіпажем «Тантри» постало незабутнє видовище.

Попереду палала у відблисках кривавого сонця величезна пласка скляна будова. Просто під дахом видно було щось на зразок великого залу для зборів. Там нерухомо застигло багато істот, не схожих на землян, але, безперечно, людей. Астроном експедиції Пур Хісс, новак у космосі, який змінив перед самим від’їздом випробуваного працівника, хвилюючись продовжував поглиблювати фокус інструмента. Ряди людей, що невиразно виднілися під склом, були зовсім нерухомі. Пур Хісс посилив збільшення. Стало видно підвищення, оточене пультами приладів, з довгим столом, на якому, схрестивши ноги, перед аудиторією сиділа людина з божевільним, спрямованим у далечінь поглядом страшних очей.

— Вони мертві, заморожені! — вигукнув Ерг Ноор.

Зореліт повис над супутником Зірди, і чотирнадцять пар очей не відриваючись стежили за скляною могилою — це справді була могила. Скільки років сидять тут ці мерці? Сімдесят років тому замовкла планета, а коли додати шість років польоту променів — три чверті століття…

Всі погляди були звернені на начальника. Ерг Ноор, блідий, вдивлявся в палеву імлу атмосфери планети. Крізь неї тьмяно просвічували ледве помітні обриси гір, відблиски морів, але ніщо не давало відповіді, по яку вони прибули сюди.

— Станція загинула, і за сімдесят п ять років її не відновили! Це означає катастрофу на планеті. Треба спускатися, пробивати атмосферу, а може, й сісти. Тут зібралися всі — я питаю думку Ради…

Заперечувати почав тільки астроном Пур Хісс. Ніза обурено розглядала його великий хижий ніс і низько посаджені негарні вуха.

— Якщо на планеті катастрофа, то ніяких шансів дістати анамезон у нас немає. Обліт планети на невеликій висоті і тим більше приземлення зменшать наш резерв планетарного пального. [7] Планетарне пальне — пальне, що використовується в двигунах планетольотів і в посадочних та злітних двигунах зорельотів (фантастичне). Крім того, невідомо, що сталося. Можуть бути потужні випромінювання, від яких загинемо і ми.

Інші члени експедиції підтримали начальника.

— Ніякі планетні випромінювання не страшні для корабля з космічним захистом. З’ясувати, що сталося, — хіба не заради цього нас послали сюди? Що відповість Земля Великому Кільцю? Встановити факт — це ще дуже мало, треба пояснити його. Пробачте мені за ці учнівські міркування! — сказав Ерг Ноор, і звичні металічні нотки в його голосі задзвеніли насмішкувато. — Навряд чи ми зможемо ухилитися від свого безпосереднього обов’язку…