Иван Ефремов - Туманність Андромеди

Через кілька секунд спалахнули великі знаки на демонстраційних екранах — питання поставили для обговорення всією планетою.

На трибуну піднявся Гром Орм.

— З причини, яку я прошу дозволу не називати до закінчення справи, слід розглянути зараз вчинок колишнього завідуючого зовнішніми станціями Ради Мвена Маса, а потім вирішувати питання про тридцять восьму зоряну експедицію. Чи довіряє Рада серйозності моїх мотивів?

Зелені вогні були одностайною відповіддю.

— Чи всі знають подробиці цього випадку? Знову каскад зелених спалахів.

— Це прискорить справу. Я прошу колишнього завідуючого зовнішніми станціями Ради Мвена Маса розповісти про мотиви свого вчинку, який призвів до таких фатальних наслідків. Фізик Рен Боз ще не видужав після поранення, і ми не викликали його як свідка. Відповідальності він не несе.

Гром Орм помітив червоний вогонь біля Евди Наль.

— До уваги Ради! Евда Наль хоче додати щось про Рен Боза.

— Я прошу дозволу виступити замість нього.

— З яких мотивів?

— Я люблю його!

— Ви висловитесь після Мвена Маса. Евда Наль погасила червоний сигнал і сіла.

На трибуні з’явився Мвен Мас. Спокійно, не жаліючи себе, африканець розповів про сподівані наслідки досліду і про своє незвичайне видіння, реальність якого не може бути доведена. Квапливість у проведенні досліду, викликана секретністю й незаконністю вчинку, призвела до того, що вони не підготували спеціальних приладів для запису, покладаючись на звичайні пам’ятні машини, приймачі яких одразу ж були зруйновані. І проведення досліду на супутнику — теж помилка. Треба було причепити до супутника 57 старий планетоліт і спробувати встановити на ньому прилади для орієнтування вектора. В усьому цьому винен він, Мвен Мас. Рен Боз займався установкою, а винесення досліду у космос перебувало в компетенції завідуючого зовнішніми станціями.

Чара стиснула руки — обвинувачувальні аргументи Мвена Маса здалися їй вагомими.

— Спостерігачі загиблого супутника знали про можливу катастрофу? — спитав Гром Орм.

— Так. Вони були попереджені і з радістю погодились.

— Мене не дивує те, що вони погодились, — тисячі юнаків беруть участь у небезпечних дослідах, які щорічно відбуваються на нашій планеті. Буває, що й гинуть… І нові йдуть з не меншою мужністю, — похмуро промовив Гром Орм, — на війну з невідомим. Але ви, попереджаючи юнаків, тим самим передбачали можливість такого кінця. І всетаки зробили рискований експеримент…

Мвен Мас мовчки похилив голову.

Чара, не відводячи очей од нього, затамувала важке зітхання, відчувши на плечі руку Евди Наль.

— Назвіть причини, які спонукали вас піти на це, — після паузи сказав голова Ради.

Африканець знову почав говорити, цього разу палко, схвильовано. Він розповів, як з юнацьких років звертались до нього з докором мільйони безіменних могил людей, переможених невблаганним часом, як нестерпно було не спробувати зробити, вперше за всю історію людства і багатьох сусідніх світів, крок до перемоги над простором і часом, поставити першу віху на цьому великому шляху, на який рушили б негайно сотні тисяч могутніх умів. Він вважав, що не має права відкласти — можливо, на століття — дослід тільки через те, що цим він наражатиме кількох людей на небезпеку, а себе — на відповідальність.

Мвен Мас говорив, і серце Чари билося дужче від гордості за свого обранця. Провина африканця почала здаватися не такою вже тяжкою.

Мвен Мас повернувся на місце і чекав рішення.

Евда Наль передала магнітофонний запис виступу Рен Боза. Його кволий, уривчастий голос загримів на весь зал через підсилювачі. Фізик виправдовував Мвена Маса. Не знаючи всієї складності питання, завідуючому зовнішніми станціями лишалося тільки довіритися йому, Рен Возу, а той переконав його в неодмінних успіхах. Але фізик не визнавав і себе винним. «Щороку, — казав він, — проводяться менш важливі досліди, які іноді кінчаються трагічно. Наука — боротьба за щастя людства — теж вимагає жертв, як і всяка інша боротьба. Боягузам, що дуже бережуть себе, не даються повнота і радість життя, а вченим — великі кроки вперед…»

На закінчення Рен Боз коротко проаналізував дослід та свої помилки і сказав, що він упевнений у майбутньому успіху. Запис промови скінчився.

— Рен Боз нічого не сказав про спостереження під час досліду, — підвів голову Гром Орм, звертаючись до Евди Наль. — Ви хотіли говорити за нього.

— Я передбачила питання і попросила слова, — відповіла Евда. — Рен Боз втратив свідомість через кілька секунд після включення Фстанцій і більше нічого не бачив. Перебуваючи на грані непритомності, він помітив і запам’ятав лише показання приладів, що свідчили про появу нульпростору. Ось його запис по пам’яті.