Роберт Хайнлайн - Чужинець на чужій землі

Нельсон (довга пауза, потім дуже жорстко): Якщо ви так продовжуватимете й далі, ваша ясновельможносте, то я відмовлюся від цієї справи.

Генеральний Секретар : Не сприймайте цього так, лікарю: я не хотів вас образити. Але ви ж не забороняєте матері побачитися з сином наодинці – то чому ви проти зараз? Чи ви непокоїтеся, що я можу йому зашкодити?

Нельсон : Ні, але…

Генеральний Секретар : Тоді чому ви заперечуєте? Зайдіть зараз, представте нас і зробімо це. Це напруження може засмутити вашого пацієнта.

Нельсон : Ваша ясновельможносте, я познайомлю вас. Потім ви маєте обрати іншого лікаря для вашого… підопічного.

Генеральний Секретар : Мені шкода, лікарю, справді шкода. Я не можу поставити на цьому крапку: ми обговоримо це пізніше. А зараз, якщо не заперечуєте…

Нельсон : Станьте ось сюди, сер. Синку, ось чоловік, який хотів тебе побачити. Наш великий Старійшина.

Сміт : (не транскрибовано).

Нельсон : Це щось на зразок ввічливого привітання. Махмуд каже, що це перекладається як: «Я просто яйце». У всякому разі, приблизно так. Він часто використовує цю форму зі мною. Це по-дружньому. Синку, поговори з чоловіком.

Сміт : Так.

Нельсон : І, якщо дозволите, остання порада: вам краще використовувати прості односкладові слова.

Генеральний Секретар : О, добре.

Нельсон : Всього найкращого, ваша ясновельможносте. Всього найкращого, синку.

Генеральний секретар : Дякую, лікарю. До зустрічі.

Генеральний секретар (продовжує): Як почуваєшся?

Сміт : Почуваюсь добре.

Генеральний секретар : Чудово. Все, що забажаєш, – просто попроси. Ми хочемо, щоб ти був щасливий. А зараз я хочу, щоб ти для мене дещо зробив. Ти вмієш писати?

Сміт : Писати? Що таке «писати»?

Генеральний Секретар : Що ж, відбиток пальця підійде. Я хочу прочитати тобі документ. У ньому багато юридичних термінів, але простими словами тут йдеться про те, що ти погоджуєшся з тим, що, покинувши Марс, ти залишив – я маю на увазі, відмовився – від усіх прав, які міг там мати. Зрозумів? Ти передаєш їх уряду.

Сміт (не відповідає).

Генеральний Секретар : Що ж, зробімо по-іншому. Ти не володієш Марсом, чи не так?

Сміт (довга пауза): Я не розумію.

Генеральний Секретар: Хм… Спробуймо інакше. Ти хочеш залишитись тут, правда?

Сміт : Я не знаю. Мене відправили Старійшини.

(Тривала нетранскрибована промова, яка звучить так, наче жаба-бик б’ється з котом.)

Генеральний Секретар : Чорт, вони за цей час мали б навчити тебе краще говорити англійською. Глянь сюди, синку: тобі не потрібно перейматися цим. Дай мені свою праву руку. Ні, не крутися. Сиди спокійно. Я не зроблю тобі боляче. Лікарю! Лікарю Нельсон!

Другий лікар : Так, сер?

Генеральний секретар : Покличте лікаря Нельсона.

Другий лікар : Лікаря Нельсона? Але він пішов, сер. Сказав, що ви відсторонили його від цієї справи.

Генеральний Секретар : Нельсон так сказав? Щоб йому! То зробіть щось. Зробіть йому штучне дихання. Вколіть йому щось. Не стійте – ви що, не бачите, що цей чоловік помирає?

Другий лікар : Не думаю, що тут можна щось зробити, сер. Просто залиште його, поки не отямиться. Так завжди робив лікар Нельсон.

Генеральний секретар : Клятий лікар Нельсон!

Голос Генерального Секретаря більше не з’являвся – так само як і голос лікаря Нельсона. Джилл здогадувалася з пліток, які чула у лікарні, що Сміт впав в один зі своїх кататонічних станів. Було ще двоє відвідувачів, проте жодного з них не вдалося впізнати. Один сказав:

– Не потрібно шепотіти. Він не чує тебе.

Другий відповів:

– Забери тацю. Ми нагодуємо його, коли він прокинеться.

Джилл втретє перечитувала транскрипцію, коли знову з’явився Бен. Він виніс іще кілька аркушів, але не запропонував їй їх, а натомість сказав:

– Голодна?

Вона запитально глянула на аркуші в нього в руках, але відповіла:

– Як вовк.

– Ходімо звідси, підстрелимо корову.

Він більше нічого не сказав, поки вони підіймалися на дах і сідали в таксі. Він мовчав, поки вони летіли до Олександрійської платформи, де пересіли в інше таксі. Бен обрав одну з машин, позначених балтиморськими номерами. Коли вони злетіли, він встановив курс на Хаджертаун, Меріленд, а потім відкинувся на сидіння й розслабився.

– Тепер ми можемо поговорити.

– Бене, до чого вся ця таємничість?

– Вибач, гарненькі ніжки. Очевидно, просто нерви плюс моя нечиста совість. Я не знаю, чи є у моїй квартирі жучок, – але якщо я можу робити це з ними, то й вони можуть зробити це зі мною… І я виявив нездоровий інтерес до того, що уряд прагне й далі приховувати. Більше того: хоч на це і не схоже, проте таксі, викликане з моєї квартири, може мати прихований у подушці записувач. Але це можливо: адже Спеціальна Служба має довершену команду. Але це таксі… – Він поляскав по сидінню. – Вони не можуть прослуховувати тисячі таксі. Обране випадково повинне бути безпечним.