Александр Полищук - Помилка Олексія Алексєєва

— Але ж незнання це не виправдання! — зауважив кореспондент “Юнайтед Пресс”. — Ви забороняєте західному світові гріховний вчинок, проте у ваших словах нема засудження аналогічних дій радянських учених.

— Ну що ж, — швидко відказав Топанов, — якщо ви заговорили про гріх і подібні категорії, то я вам відповім у тому ж дусі… “Прости їх, господи, бо не знають, що чинять”… Творці цієї нової галактики жорстоко поплатилися за свою необачність, за деяку свою обмеженість. Вони досі перебувають у прозорій кришталевій гробниці, яка миттю утворилася під час катастрофи. Ми будемо вшановувати їхню пам’ять, а з їхньої помилки усім нам слід зробити висновок.

— Максиме Федоровичу, — звернувся до Топанова представник газети “Правда”, — ви говорите про можливе об’єднання всіх розумних істот галактики. В якій формі ви собі уявляєте таке об’єднання?

— Хоч би у формі “великого кільця” письменників-фантастів. [5] Ідею “великого кільця” — можливості спілкування розумних істот у Всесвіті цікаво відтворив письменник І. Єфремов у романі “Туманність Андромеди”. В усякому разі, це буде об’єднання вільних і рівноправних жителів різних планет, різних зоряних підсистем. Об’єднання на грунті спільних інтересів, які можуть хвилювати розумні істоти, подібно до того, як країни соціалістичного табору, згуртовані навічно єдністю ідеології і завданнями, що стоять перед ними.

— Пане Топанов! — голосно вигукнула кореспондентка “Нью-Йорк таймс”. — Пане Топанов, ви, мабуть, вважаєте, що ці крихітні чоловічки, проживши мільярди літ, не знайдуть нічого кращого, як об’єднатися на засадах комунізму?

— Авжеж, вважаю. (У залі великий гамір.) Заспокойтесь, панове, заспокойтесь. Вважаю тому, що світогляд комунізму, ідеологія комуністичної партії є єдино правильним і єдино практично плідним наслідком усього розвитку філософії. Вважаю за потрібне заявити, що успіх експерименту, який знайшов вираження у створенні ділянки простору з іншою плинністю часу, в чималій мірі завдячує систематичному й свідомому застосуванню філософії діалектичного матеріалізму в природознавстві.

— Пане Топанов (запитання ставить кореспондент журналу “Севентин”), ваша заява різко змінює справу. Якщо ви вважаєте, що штучно створений світ дійсно дотримується комуністичної ідеології, то це жахливо! Єдина надія може бути на те, що ви цього разу не дуже вдало скористалися з вашого вчення й допустилися помилки.

— Жахливо? Чому?

— Я сказав — жахливо! Як почуватимуть себе багато, дуже багато громадян у країнах із світоглядом, якого дотримується західний світ, коли дізнаються, що над їхніми головами літають міріади комуністів? Це справді жахливо, хоч комуністів і не видно і оточує їх якась чарівна оболонка, з якої їм, сподіваюся, не вибратись.

— І все ж я не розумію, чому ми повинні цього боятися? — спитав Топанов.

— Пане Топанов, не ви, а ми. (Пожвавлення, сміх.) Варт на секунду припустити, що все це. правда, що безмежно могутніше плем’я мікроскопічних чоловічків у будь-яку мить може втрутитися в наші земні справи…

— Дозволю собі запитати в свою чергу: з якою метою?

— Ну, хоч би маючи на меті утвердження комунізму на всій нашій планеті…

— Можете спати спокійно, цілком спокійно. У вашій країні комунізм однаково буде і без втручання ззовні. Комуністи у вашій власній країні зроблять це правильніше, надійніше, делікатніше й швидше, ніж будь-хто.

— Пане Топанов (кореспондент “Дейлі міррор”), у зв’язку з зауваженням мого колеги прошу пояснити вашу точку зору на можливість появи в зовнішньому світі, зокрема на нашій Землі, представників цього мікросвіту. Чи справді вони навічно ув’язнені в цьому колесі прискорювача, чи зможуть вийти назовні?

— Безперечно, зможуть вийти назовні, я не маю в цьому сумніву! (Загальне хвилювання).

— І вони будуть такими маленькими чоловічками? (Запитання кореспондентки “Нью-Йорк таймс” Елізабет Джарелл). Вони всюди проникнуть!.. Боже, вони можуть залізти мені у вухо!..

— І дізнаються, про що думаєте ви, коли вас лає шеф? (У залі сміх). Не турбуйтесь, пані Джарелл, якщо їм пощастить вийти за межі свого світу, то вони одразу ж перетворяться на істот завбільшки, як ми з вами. Справді, ті масштаби, ті об’єми, що їх займають атоми й молекули в їхньому світі, можливі для деякої штучної ділянки простору. Вихід у наш світ має супроводжуватись відповідним збільшенням усіх масштабів.

— Тим гірше! (Кореспондент “Ю. С. Ньюс Уордл ріпорт”). Тим гірше, ці страхітливі породження розуму й безвір’я колонізують Землю. (Гамір у залі). Вони прийдуть до нас і встановлять свій порядок! Вони обернуть нас у рабство!