Владимир Михайлов - Глибокий мінус

Очевидно, він не докрутив перемикача: фундаментальна пам'ять була відключена. Валгус знову ввімкнув її, старанно й ретельно, і попростував до виходу. Цього разу не поспішаючи: однаково із зони стійкого зв'язку цей шибайголова Чумацького Шляху так скоро не вийде.

Цього разу клацнуло, коли Валгус тільки-но взявся за ручку дверей, і він обернувся так швидко, що йому самому стало зрозуміло: він чекав цього. Так, Одіссей уперто відмовлявся від підключення фундаментальної пам'яті. Той самий Одіссей, що не раніше як годину тому просто нидів без неї. Чи не став тут проявлятися якийсь неврахований ефект? Оця сама одинадцята властивість?.. Одіссей відмовляється! Смішно — мовби жменя кріотронів може відмовлятись або ні… Авжеж, хтось сунеться з своїми чудесами, комусь нетерпець записатися в боги.

Глузливо посміхаючись, Валгус цього разу вже постарався закріпити перемикач так, щоб годі було порушити контакт. Отак, на кораблі один господар, і звати його — Валгус. А поза кораблем?

На екрані п'ять вогників байдуже повзли поміж зір, невідомий корабель, як і раніше, йшов паралельним курсом. Ніби мав він супроводити «Одіссея» на штурм простору. Дурниці, такого нікому не доручали, Валгус це знав напевне. Ні, це неймовірний роззява. Але що тут робити, хай навіть роззяві?

Валгус увійшов у рубку, відкашлявся для розмови, що мала відбутися, він намагався триматися спокійно. Так годилося, хоч навіть коли б Одіссеєві було й неоднаково, який вигляд має пілот, корабельний мозок так чи інакше не побачив би цього: внутрішні оптичні рецептори в нього за браком потреби не було встановлено. Просто командир корабля завжди мусить бути спокійний. І Валгус не поспішаючи ввімкнув відеопристрої, покрутив ручки, розшукуючи чужий корабель. Він теліпався на тому ж самому місці, але пристрої в рубці були набагато потужніші за бібліотечні, і можна було розрізнити не лише контур. Коли б таке ж підсилення було в бібліотеці, Валгус і там не сприйняв би корабель за «Одіссей».

Так, це була майже одного з ним типу машина останнього випуску. На широко розставлених фермах у неї справді було не п'ять додаткових двигунів, а лише чотири, та зате виходи генераторів ТД — тепер це було чітко видно — стриміли не тільки на житловій групі, але й на прилягаючій ділянці коридора. Такий корабель у відомій людям частині Всесвіту був лише один. А саме — той «Арго», що не повернувся з експерименту півтора року тому.

Валгус жалібно засміявся. «Арго». Так… Що станеться ще сьогодні? Він кашляв, скрипів і душився від сміху, потім зненацька замовк. Одіссей теж немовби підсміювався — він моргав індикаторами зв'язку. Перемовлявся з «Арго»? Але ж коли це справді корабель, то людей на ньому бути аж ніяк не може. Що ж це підморгує? Ні в які правила не вкладається… Звичайно за індикаторами можна легко зрозуміти, що говорять, що відповідають. Тут же — якась нісенітниця. А тим часом працює саме зв'язок. Мій йолоп Одіссей веде розмову… Нумо, я викличу цей привид сам…

Валгус сів за зв'язок. Він викликав довго, дедалі більше гніваючись. Як і слід було чекати, ніхто не відгукнувся. Зірвати злість, виявилось, зовсім ні на кому. Хіба що на собі самому, та це було б уже й зовсім безглуздо. Чи ба, Валгусе, який ти стриманий сам із собою. А от з товаришами не завжди… Далеко вони зараз, товариші…

Взагалі все ясно. Ось до чого доводять занадто настирливі мудрощі наодинці на тему — куди щезають кораблі, вибухають чи йдуть у надпростір. Галюцинація, Валгусе, отак це зветься. Ми зробимо от що: зафотографуємо цю ділянку простору. І підемо спати. Треба перепочити, коли вже діло зайшло так далеко. А експерименту сьогодні не буде. Ніхто не вмре через це, а добре відіспатись — половина успіху…

Він сфотографував цю ділянку простору. Обробити знімки можна буде потім. А зараз, таки правда, дуже хочеться спати. Та на знімках і не виявиться нічого: оптика не піддається галюцинаціям. Ходімо в каюту…

Однак Валгус почував себе ще надто збудженим, пульс люто шугав у скроні… Так, чого доброго, не заснути. Треба взятися за щось таке — просте, легке… От хоч би перевірити шлюпку. Знічев'я — і, зрозуміло, щоб заспокоїтись. Щоб уже завтра не сталося чогось такого.

Валгус усміхнувся. Та хай уже, не роби вигляду, що згадав про шлюпку просто так. Я ж тебе знаю, всесвітній бродяго. Ризикування — в межах розумного…

Шлюпка була нагорі. Довелося піднятися по широкому, похилому трапу, розрахованому на те, щоб по ньому можна було пробігати, ні за що не чіпляючись, навіть у найактивніші хвилини польоту. От тільки люк був дещо вузький. Шлюпка є шлюпка, такий собі невеликий кораблик для однієї людини. Коли розпочнеться експеримент, ти рятуватимешся на ньому, доки «Одіссей» буде проломлюватися в надпростір.