Алан Дин Фостер - Чужий

Ріплі надягла шолом і туго застібнула його. Нікого не було, аби перевірити герметичність скафандра. Якщо він недостатньо герметичний, вона скоро дізнається. Ріплі натиснула кнопку, щоб увімкнути респіратор, після чого скафандр наповнися життєдайним киснем. Вона знову почала обшукувати кабінку, хоча в темноті це було й нелегко. Лазерних пістолетів не було, але вона знайшла довгий металевий прут, котрий без знятого Ріплі захисного резинового ковпачка мав один загострений край. Прут видавався не надто ефективною зброєю, але додав Ріплі трохи впевненості в здатності чинити опір, а це було важливіше.

Глибоко вдихнувши, Ріплі повільно і якомога тихіше трішки прочинила двері, а потім різко розчахнула їх.

Чужий повернувся до кабінки, і в цю мить сталевий прут проткнув йому подобу живота. Ріплі натиснула на прут усією своєю вагою, і він глибоко увійшов у тіло Чужого. Чужий ухопився за прут. Із місця поранення потекла знайома жовта рідина, шиплячи в місцях контакту з металом прута.

Ріплі відскочила, якомога міцніше ухопившись за найближчу опору. Іншою рукою вона намацала кнопку аварійної висадки і щосили натиснула її, після чого і другою рукою вхопилася за опору. Прочинилися задні двері у відкритий космос. В одну мить усе повітря і всі речі, які не трималися на болтах чи пасках, висмоктало в космос. Чужий із прутом попри свій спротив саме проковзував повз неї, коли з нелюдською швидкістю реакції він відкинув убік довгу кінцівку… і таки вхопив Ріплі за ногу, яка метеляла, вище щиколотки.

Тіло Ріплі метелялося на півдорозі до дверей. Вона відчайдушно намагался струсити із себе Чужого, який міцно тримав її за ногу, не відпускаючи. Біля кнопки аварійної висадки був важіль, який їй із неймовірним зусиллям таки вдалося перемкнути. Коли задні двері нарешті зачинилися, Ріплі залишилася в шатлі сама.

Кислота пінилася на обшивці дверей, капаючи з кінцівки, яка щойно схопила Ріплі за ногу. Ріплі, хитаючись, пішла уперед, на панелі управління знайшла кнопки увімкнення допоміжних двигунів і натиснула декілька з них.

Із хвоста шатла вирвалася безбарвна енергія. Тільки тепер обсмажений двигунами Чужий відпав від шатла, а кислота припинила литися.

Ріплі нервово спостерігала за кислотою, доки та булькотіла. Але її було небагато, і нарешті реакція припинилася. Ріплі ввела комбінацію на маленькій клавіатурі комп’ютера «ПОШКОДЖЕННЯ ЗАДНІХ ДВЕРЕЙ: ЗАПИТ» і почекала, доки на екрані з’являться дані.

Відповідь була обнадійливою: «АНАЛІЗ: НЕЗНАЧНІ ЗМІНИ КОРПУСУ», потім прийшли уточнені доповнення: «ЦІЛІСНІСТЬ ШАТЛА НЕ ПОРУШЕНО. ФУНКЦІЯ УТРИМАННЯ АТМОСФЕРИ В НОРМІ. ДЛЯ УСУНЕННЯ НЕСПРАВНОСТІ ВИСТАЧАЄ ІЗОЛЯЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ». Останнім надійшло побажання: «ЗАУВАЖЕННЯ: ПО ПРИБУТТЮ ДО ПУНКТУ ПРИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНО ВІДРЕМОНТУВАТИ ПОШКОДЖЕНУ СЕКЦІЮ. ПОТОЧНИЙ СТАН КОРПУСУ НИЖЧЕ ЗАДОВІЛЬНОГО».

Ріплі переможно заверещала, а потім підійшла до заднього ілюмінатора і визирнула в нього. Вертлява фігура Чужого, з якої йшов дим, інерційно продовжувала швидко летіти у вакуумі, повільно віддаляючись від шатла. Було навіть видно, як від нього відпадали шмаття обгорілої плоті. Нарешті надзвичайно міцний організм не витримав перепаду тиску і спочатку розбух, а насамкінець вибухнув. Шматки тіла розлетілися в різні боки. Тліючі фрагменти геть зникли з поля зору.

Не можна сказати, що Ріплі почувалася надто радісно. Її обличчя осунулося, а в мозку свербів невпинний біль: радіти не було чому. Але тепер Ріплі нарешті могла розслабитися і відкинутися в кріслі пілота.

Вона натиснула декілька кнопок, щоб відновити тиск повітря в кабіні й відкрила камеру Джонса. У котів існує чудова властивість: вони все швидко забувають. Джонс не був винятком і вже практично забув про напад. Задоволена помаранчево-жовта тваринка згорнулася в неї на колінах і замурчала. Ріплі ніжно погладжувала його, жорстко наговорюючи на диктофон:

— Я досягну зони пожвавленої освоєності приблизно за чотири місяці. Існує невелика надія, що радіомаяк зловить мій сигнал SOS і передасть інформацію. У мене є оголошення, яке я готова опублікувати. Я продублюю його в цьому бортовому журналі разом із декількома коментарями відносно особливостей політики Компанії, які зацікавлять відповідні органи. Це Ріплі, ідентифікаційний номер W5645022460H, ворент-офіцер, останній із живих член екіпажу торговельного корабля «Ностромо». Кінець зв’язку.

Ріплі натиснула на кнопку «Стоп» диктофона. У кабіні настала тиша, довкола Ріплі — вперше за декілька днів. Їй не вірилося, що це сталося, і тепер вона зможе відпочити. Єдине, чого вона боялася, — це снів.