Алан Дин Фостер - Чужий

Ламберт відтягувала Еша за ноги, намагаючись повалити на землю робота, що біснувався в кают-компанії. З відкритої шиї було видно оголені проводи й контакти, в які електрошокером і намагалася поцілити Ріплі. Паркер вже закочував очі й починав слабко хрипіти.

Знайшовши пучок, у якому було багато схем, Ріплі вставила шокер усередину і натиснула кнопку. Затиск Еша одразу почав слабшати. Ріплі витягла шокер і вдарила ним ізнизу. З робота посипалися блакитні іскри. Вона знову атакувала Еша, ледь стримуючи крик люті. Еш яскраво спалахнув, і присутні відчули запах перегорілої проводки.

Робот упав. Паркер перекотився по підлозі, з важкістю намагаючись відновити дихання і піднятися. Він декілька разів кашлянув і сплюнув мокроту, потім покліпав очима і ще не розігнувшись після зведення на ноги витріщився на нерухомий корпус робота.

— Щоб ти провалився, бісів робот Компанії.

Нарешті Паркер зміг випростатись і копнув груду металу ногою. Робот не відреагував і продовжував невинно лежати на підлозі.

Ламберт переводила невпевнені погляди із Паркера на Ріплі.

— Хтось пояснить, що тут у біса відбувається?

— Є лише один спосіб дізнатися, — Ріплі обережно відсунула шокер, упевнившись, що він лежить під рукою, і підійшла до тіла робота.

— Що це? — запитала Ламберт.

Ріплі подивилася на Паркера, який розминав шию.

— Прикрути йому голову, будь ласка. Здається, я спалила моторно-рухову систему в тілі, але голова і пам’ять повинні функціонувати, якщо їх під’єднати до живлення. — Ріплі вказала на корпус робота і продовжила: — Він від самого початку захищав Чужого. Я намагалася вам розповісти.

І самій Ріплі, не кажучи вже про колег, важко було уявити, що їхній напарник Еш — це просто предмет обладнання.

— Пам’ятаєте, він впустив його на борт усупереч правилам, — Ріплі скривилась, пригадавши цей епізод. — Він прикрився турботою про життя Кейна, щоб знайти виправдання, але Кейн його ніколи не цікавив. Він дозволив Чужому вирости в тілі Кейна і знав, що відбувається. І це Еш увімкнув сирену в шлюзі сьогодні, щоб врятувати Чужого.

— Але навіщо? — Ламберт досі не могла збагнути.

— Тут можна лише здогадуватися. На мою думку, хтось послав Еша на наш корабель. Комусь потрібен був спостерігач, який би звітував про все. Таким спостерігачем став робот, якого підіслали до нас у команду без нашого відома, — Ріплі подивилася на Ламберт. — Хто підбирає екіпаж, вносить зміни в останню хвилину (наприклад, робить заміни наукових співробітників)? Хто володіє виключною можливістю таємно підіслати робота на корабель і для чого?

Ламберт вже не сумнівалася:

— Компанія.

— Звичайно, — сумно посміхнулася Ріплі. — Напевно, давачі якогось дрона Компанії зафіксували сигнал з аварійного корабля. «Ностромо» виявився наступним кораблем, який за планом повинен був пролетіти в тому квадраті. Компанія підіслала Еша, щоб він контролював ситуацію і забезпечував виконання Спеціального Наказу номер 937, як назвала його «Матір». Якби на місці передавача нічого б не знайшли, Еш повідомив би навіть без нашого відома. В іншому випадку Компанія дізнається все, що треба, і вирішить, чи є сенс посилати так далеко дорогу експедицію. Просто метод збільшення прибутку та мінімізації витрат. Ми втрачаємо, вони отримують.

— Чудово, — чмихнув Паркер. — Тепер усе зрозуміло. Розкажи, навіщо збирати докупи цього сучого чурбана.

Інженер плюнув на тіло Еша.

Ріплі вже сама поклала голову на стіл і підключила провід із мережевої розетки біля автокока до нерухомої голови.

— Треба розпитати, що вони ще приховують. Згоден?

Паркер неохоче кивнув:

— Так, — потім він підійшов до голови. — Давай ти…

Інженер почав возитися з проводами та з’єднаннями в потилиці Еша під перукою. Коли повіки робота почали сіпатися, Паркер задоволено гмикнув і відійшов. Ріплі нахилилася.

— Еше, чуєш мене?

Той не відповів. Ріплі подивилася на Паркера.

— Контакти чисті, рівень подачі живлення налаштовується автоматично. Він повинен відповісти, якщо тільки під час падіння не було пошкоджено ніяких важливих мікросхем. У цих складних моделях чарунки пам’яті та візуально-вербальні компоненти упаковано досить щільно. Сподіваюся, він говоритиме.

Ріплі повторила:

— Еше, ти чуєш мене?

У кают-компанії пролунав добре знайомий голос.

— Так, чую.

Ріплі важко було звертатися до голови, відділеної від тіла, хоч вона й знала, що це лише частина машини, як шокер або відстежувач. Вона надто багато часу провела з Ешем як членом екіпажу.