Алан Дин Фостер - Чужий

— Згоден.

Усередині модуля почулися легкі звуки шкрябання пластмаси по металу.

— Це має бути наступна деталь, — оптимістично промовив Паркер. — Нам не треба вручну перевіряти кожну чарунку. «Матір» звузила цей список, тому такому невеличкому подарунку можна порадіти.

— Я радітиму тоді, коли ми полетимо геть із цієї скелі й знову зануримося в гіперсон, — відповів Бретт.

— Припини думати про Кейна, — Паркер натиснув ще дві кнопки і стиха лайнувся: — Знову порожньо. Спробуй наступну, Бретте.

— Добре.

Бретт замінив чарунку, яку щойно перевіряв і яка мала бути в потрібному місці. Паркер налаштував декілька тригерів перед ним із надією, що вони зможуть ще звузити коло пошуків пошкодженої лінії. У дванадцятому модулі було сто мініатюрних камер з деталями, які відповідали за прискорення зорельота. Паркерові хотілося все розтрощити від думки, що доведеться вручну перевіряти всі, щоб знайти ту єдину.

У динаміку телефона внутрішнього зв’язку дуже невчасно пролунав голос Ріплі:

— Що там у вас?

«Чорт забирай, — подумав Паркер. — Ріплі, бісова баба. Зараз я їй скажу, що там».

— Хрін, свисток і пряник, — коротко повідомив Паркер і тихо додав якесь слово, яке Ріплі не розчула.

— Продовжуй, — сказав він Бретту.

— Добре.

— Що, що? — перепитала Ріплі. — Я не зрозуміла.

Паркер відсунувся від модуля й увімкнув підсилювач телефона.

— Хочеш знати, що тут? Купа важкої роботи, не те що в тебе. Не бажаєш якось прийти і спробувати?

Вона одразу ж стримано відповіла:

— У мене найважча робота на цьому кораблі (на ці слова Паркер презирливо засміявся), а я маю вислуховувати твою маячню.

— Відчепися.

— Я відчеплюся, коли дванадцятий модуль буде полагоджено, не раніше. Врахуй це. — На іншому боці зв’язок перервався раніше, ніж Паркер встиг відповісти.

— Що там? — Бретт визирнув із модуля. — Ви знову сваритесь?

— Ні, просто та баба вирішила повимахуватися.

Бретт завагався, зупинившись, щоб оглянути чарунку, яку щойно відкрив.

— Добре. Спробуймо ще.

Паркер натиснув на кнопки, подивився на знову не реагуючий належно монітор і уявив, що це обличчя Ріплі, в яке він зацідив кулаком. Звісно, він не зробив би такого емоційного вчинку. Попри свій запальний характер, він чудово розумів, що монітор йому конче потрібний.

Як і Ріплі.

Еш провів нову чергу досліджень над тілом Кейна, який перебував у комі, і отримав додаткові результати про його стан. Особливої користі це не принесло, але приголомшило наукового співробітника.

Будь-хто міг зайти до лазарету і подивитися на головний медичний екран, щоб побачити внутрішні органи Кейна, а останній не міг заперечувати такому вторгненню в його особисту сферу.

Ріплі зайшла і перевірила показники. Стан Кейна не змінився з минулої перевірки, але вона й не очікувала цього. Прибулець досі знаходився на обличчі в старпома. Ріплі перевірила менші індикатори і сіла біля Еша. Він привітався, злегка посміхнувшись, не відвертаючись від панелі управління.

— Зараз я проводжу інші дослідження, — повідомив Еш. — Раптом щось станеться.

— Наприклад?

— Не маю жодного поняття. Але якщо щось станеться, я хочу одразу ж дізнатися про це.

— Є якісь новини?

— Щодо Кейна? — запитав Еш, перебираючи думки в голові. — Ні. Усе по-старому. Хоча ні, є покращення. Він добре тримається, і його стан не погіршується.

— Як там ця істота? Ми знаємо, що вона здатна виділяти кислоту і швидко загоювати рани. Що ще ми знаємо?

Еш задоволено відповів:

— Як я вже й говорив, я проводив дослідження. Оскільки ми нічого не можемо зробити з Кейном, гадаю, треба добре дослідити цю істоту. Можливо, що якесь навіть незначне відкриття допоможе нам нарешті її відірвати.

— Розумію, — Ріплі нетерпляче совалася на стільці. — Що ж ти знайшов?

— Найвірогідніше, зовнішній покрив складається з білкових полісахаридів. На жаль, це важко стверджувати без зразка для детального аналізу. А якщо ми спробуємо його взяти, то рідина знову може потекти. Ми не можемо допустити, щоб вона роз’їла частину автолікаря.

— Звісно, — сухо промовила Ріплі. — Зараз машина — це єдине спасіння для Кейна.

— Так. Цікаво, що ця істота постійно позбавляється від клітин другого шару дерми, яка знаходиться всередині, і замінює поляризованими органічними силікатними сполуками. В неї ніби два шкіряних покриви, між якими тече та кислота. Таке враження, що кислота тече під високим тиском. Добре, що Даллас не зробив надто глибокий розріз, інакше весь лазарет було б забризкано.