Алан Дин Фостер - Чужий

— Що трапилося з Кейном? — знову запитала Ріплі. Даллас був надто втомлений, щоб помітити в її голосі щось інше, аніж просте хвилювання. Він підняв Кейна трішки вище на плечах, вже не переймаючись тією істотою. На їх зворотному шляху вона не зрушила з місця ні на сантиметр, і Даллас не думав, що вона буде рухатися зараз.

— Якийсь організм, — сказав Даллас. Його голос приглушав шолом. — Ми не знаємо, як це трапилося і звідки воно з’явилося. Ця істота прилипла до Кейна. Жодного разу такого не бачив. Зараз воно не рухається і не змінювало положення на нашому зворотному шляху. Треба відправити його до лазарету.

— Мені потрібне точне визначення, — тихо промовила Ріплі.

— До дідька твої точні визначення! — Даллас намагався говорити розсудливо, але через несамовиту лють не міг підібрати слів. — Ріплі, ми не знали, що трапилося. Кейн спустився в якусь шахту. Ми не знали, що з ним щось трапилося, доки не підняли його. Я достатньо точно висловився?

На іншому боці слухавки настала тиша.

— Просто відкрий двері.

— Хвилинку, — Ріплі обережно підбирала слова. — Якщо ми впустимо його, то весь корабель буде заражений.

— Чорт забирай, це не мікроб! Воно більше, аніж моя рука і здається доволі міцним.

— Ти знаєш, що є карантинна процедура, — рішуче промовила Ріплі, хоча насправді думала зовсім інше. — Двадцять чотири години на дезінфекцію. Кисню у ваших скафандрів більш аніж достатньо, а якщо потрібно, можемо забезпечити вас додатковими балонами. За добу ми не зможемо точно визначити, чи та істота є небезпечною, але то не моя проблема. Я повинна слідувати правилам. Ти їх чудово знаєш, як і я.

— Я також знаю про винятки. І я, на відміну від тебе, тримаю те, у що перетворився мій добрий товариш. За добу він може померти, якщо ще не помер. Відчиняй двері!

— Послухай, — умовляла Ріплі. — Якщо я порушу карантин, то ми всі помремо.

— Відкрий клятий люк! — заволала Ламберт. — До біса ті правила Компанії! Треба доправити його до лазарету, де автолікар подбає про нього.

— Не можу! Якби ти був на моєму місці й виконував такі ж обов’язки, як і я, ти б зрозумів.

— Ріплі, — повільно промовив Даллас. — Ти чуєш мене?

— Чую тебе добре. — напружено сказала Ріплі. — Але моя відповідь: «Ні». Занесете його за добу, після дезінфекції.

Однак хтось на кораблі прийняв інше рішення. Це був Еш. Він перемикнув аварійний пересилювач. Загорілась червона лампочка. Це супроводжувалося голосним, виразним звуком сирени.

Даллас і Ламберт витріщилися на внутрішні двері, які повільно відсовувалися.

Панель управління перед Ріплі замиготіла. Ріплі не могла повірити своїм очам: на ній з’явилася фраза: «ВНУТРІШНІ ДВЕРІ ВІДЧИНЕНО, ЗОВНІШНІ ДВЕРІ ЗАЧИНЕНО».

Ріплі витріщилася на напис. Її прилади підтвердили цю неймовірну фразу.

Щойно внутрішні двері було відчинено і прохід було звільнено, Даллас і Ламберт вилізли до коридору, тягнучи за собою свою важку ношу. У цей час прийшли Паркер і Бретт.

Еш підійшов до них, щоб допомогти нести Кейна, але Даллас відігнав його.

— Відійди.

Даллас і Ламберт поклали тіло Кейна і зняли шоломи.

Тримаючись на поважній дистанції, Еш обійшов навколо скоцюрбленого тіла старпома і побачив істоту в нього на голові.

— О Господи… — пробурмотів він.

— Воно живе? — Паркер оглянув невідому істоту. Її незвичне симетричне тіло вразило його, хоча він і відчував відразу.

— Не знаю, але краще не торкайся, — промовила Ламберт, знімаючи чоботи.

— Не турбуйся, — Паркер нахилився вперед, намагаючись роздивитись істоту в тому місці, де вона злилася з обличчям Кейна. — Що воно робить із ним?

— Не знаю. Давай віднесемо його до лазарету, там і дізнаємось.

— Добре, — одразу ж погодився Бретт. — З вами все добре?

Даллас повільно кивнув.

— Так. Ми просто дико втомилися. Ця тварюка не рухалася, але все одно складно пильнувати за нею.

— Добре.

Двоє інженерів підняли тіло Кейна з підлоги, взявши його попід руки. Еш щосили намагався їм допомогти…

У лазареті Кейна обережно поклали на медичну платформу з розширеними функціями. Позаду нього на стіні знаходився набір приладів і засобів управління, які відрізнялися від інших пристроїв на борту. З метрової ніші виглядав стіл.

Даллас натиснув на потрібні кнопки, активувавши автолікаря. Він підійшов до шухляди і вийняв малюсіньку трубку, зроблену із сяючого металу. Переконавшись, що вона повністю заряджена, він знову підійшов до Кейна. Еш стояв поряд на підхваті, доки Ламберт, Паркер і Бретт скупчилися в коридорі, зазираючи крізь вікно з товстого скла.