Алан Дин Фостер - Чужий

— Тепер взагалі нічого не видно.

Несподівано в шоломі пролунав голос Еша:

— Увімкни навігатор. Він налаштований на сигнал екстреного виклику. Нехай він вас веде. Можете покластись на нього. Я вже налаштував його.

— Він уже увімкнений і налаштований, — різко відповіла Ламберт. — Ти що, думаєш, я погано знаю свою роботу?

— Не збирався тебе ображати, — відповів науковий співробітник. Вона щось буркнула собі під ніс і пішла далі крізь туман.

— Навігатор працює стабільно. Як прийняв, Еше? — Даллас промовив у мікрофон, вбудований у шоломі.

У науковому блістерному відсіку, який знаходився в нижній частині корабля, Еш перевів погляд від нечітких фігур, які повільно віддалялися, на яскраву панель управління. На екрані було добре видно три стилізованих зображення. Він натиснув на кнопку, і крісло, з легеньким скрипом проїхавши на рейках, зупинилося навпроти яскравого екрана.

— Зараз бачу, що ви відійшли від корабля. Чую і бачу вас добре зі своєї «бульбашки». Не думаю, що я вас загублю. Туман не такий густий, а на поверхні немає жодних перешкод. Екстрений виклик подається на інших частотах, тому немає загрози перекривання.

— Це обнадійливо, — у динаміку блістерного відсіку голос Далласа звучав дивно. — Чуємо тебе добре. Треба тримати канал відкритим. Не хочеться тут заблукати.

— Прийнято. Буду контролювати кожен ваш крок. Якщо нічого не трапиться, я не буду виходити на зв’язок.

— Прийнято. Кінець зв’язку, — Даллас залишив канал корабля відкритим і помітив, що Ламберт спостерігала за ним. — Не будемо витрачати ресурси скафандра. Уперед.

Ламберт мовчки повернулася, знову почала возитися з навігатором і вирушила в куряву. Сила тяжіння, яка назовні дещо зменшилася, полегшила вагу скафандрів і балонів, хоча усім було дивно, як така маленька планета могла мали таку гравітацію. Даллас подумки вирішив виділити час для геологічного аналізу надр планети. Можливо, це Паркер так на нього вплинув, але не можна було відкидати можливість того, що тут сховані великі поклади цінних важких металів.

Авжеж, Компанія заявить право володіння будь-якими знахідками, оскільки їх було отримано за допомогою обладнання Компанії та в робочий час. Але це потенційно віщувало щедрі премії. Їхня позапланова зупинка може принести і неабиякий зиск.

Повсюди гудів вітер, і на голови астронавтів летів бруд, пил і град із дрібних камінців.

— Далі трьох метрів нічого не видно, — пожалілася Ламберт.

— Досить вже бурчати, — промовив Кейн.

— А я люблю бурчати.

— Досить! Ви як діти, — зауважив Даллас. — Не той час і не те місце.

— Але ж це чудове місце, — Ламберт не здавалася. — Місце, не зіпсоване природою чи людьми. Райське місце… для каміння.

— Досить!

Ламберт замовкла, але пошепки продовжувала нарікати. Даллас міг заткнути їй рота, але не міг заборонити їй бурчати. Раптом вона побачила те, що відразу ж відволікло її від прокльонів, адресованих цій планеті. Дещо зникло з екрана навігатора.

— Що трапилося? — запитав Даллас.

— Зараз, — Ламберт внесла коригування в пристрій. Це вдавалося важко через незручні рукавиці. Смуга, що зникла з екрана навігатора, знову з’явилася.

— Втратила лінію, але знову знайшла.

— У вас проблеми? — у шоломах стурбовано пролунав далекий голос Еша.

— Нічого серйозного, — повідомив Даллас. Він повільно обернувся, намагаючись намацати щось тверде серед цієї куряви. — Досі одна курява й вітер. Сигнал навігатора слабне. Ми втратили зв’язок на мить, — сказав Даллас.

— Тут він досить сильний, — заперечив Еш, перевіривши індикатори. — Не думаю, що це через буревій. Швидше за все, ви наближаєтеся до горбистої місцевості й ті підвищення на якийсь час заблокували сигнал. Будьте обережними. Якщо знову втратите сигнал і не зможете відновити його, спробуйте зловити сигнал із корабля, а я спробую вас направити.

— Буду мати на увазі, але зараз це не потрібно. Якщо знову це повториться, ми повідомимо.

— Прийнято. Кінець зв’язку.

Експедиція просувалася крізь запилене помаранчеве запустіння. За декілька хвилин Ламберт зупинилася.

— Знову втратила сигнал? — запитав Кейн.

— Ні, зміна курсу, — вказала Ламберт наліво. — Тепер туди.

Вони продовжили йти за новим курсом. Увага Лабмерт була повністю прикута до екрана навігатора, а увага Далласа та Кейна — до Ламберт. Вітер одразу ж посилився. Часточки пилу постійно цокали, вдаряючись об передні щитки шоломів. Видавалося, що вони промовляють: «Цок, цок… впустіть усередину… Тук-тук… впустіть усередину…»