Юрій Цвєтков - 995-й святий

Вважається, що Кассельська сутичка 1528 року між католиками і протестантами почалася через розбіжність у тлумаченні деяких догматів віри. Так, у всякому разі, пишуть в книжках, де згадується ця взагалі незначна подія: в ті часи бували побоїща значно довші й кривавіші. Що ж, можна погодитися й з такою точкою зору, тим більше, що в ніякий підручник не введеш дивовижну історію отця Кролліціаса, оголошеного пізніше 995-м католицьким святим.

Кассельська сутичка, що тривала чотири дні, нерозривно пов’язана з іменем і діянням отця Кролліціаса.

Травневого ранку 1528 року підмайстер єдиного в Касселі цеху бондарів Ганс Крот, помолившись, вийшов з будинку й попрямував до лотка, де монах-домініканець продавав індульгенції. Ганс довго стояв біля лотка, уважно читаючи прейскурант, і, нарешті, попросив дати йому клаптик пергаменту, на якому витієватими літерами було виведено: «Відпущення за рукоприкладство на пробста, декана, священика або іншу духовну особу…» Потім, трохи подумавши, Крот купив ще індульгенцію з текстом: «…Якщо ж рукоприкладство привело до кровопролиття і мало місце виривання волосся або інше тяжке насилля чи побої…»

Сховавши обидві індульгенції, Ганс Крот підійшов до католицької церкви й попросив хлопця-служника покликати отця Кролліціаса. Кілька хвилин Ганс Крот старанно виконував на святому отці все, що дозволялося двома грамотами, за винятком хіба що «виривання волосся», бо штучна тонзура поєднувалась у преподобного Кролліціаса з досить великою природною лисиною.

Господь, звичайно, не образився на передбачливого підмайстра — образилися численні парафіяни. Два духовні собрати з пастви побитого Кролліціаса вийшли на міський майдан і почали енергійно закликати помститися знахабнілим протестантам.

Даремно Ганс Крот, що, як кожний чесний бондар, був протестантом, розмахуючи індульгенціями, кричав, що він і не думав ображати католицьку церкву. Марно пояснював парафіянам, які збіглися на крик, ніби все сталося через те, що преподобний Кролліціас не дає проходу його, Ганса Крота, дружині. Зневажений католицизм жадав помсти.

Бити протестантів почали на міському ринку. Потім католики, підбурювані кровожерливими закликами отця Кролліціаса, розтрощили аустерію найбагатших у Касселі братів-протестантів.

Протестанти теж не лишилися в боргу. Вони втопили в ставку церковного старосту й почали було вже носити дрова до старезної католицької церкви, але саме в цей час на Кассель спустилися сутінки, і міщани розійшлися по домівках.

Звичайно, прокинувшись вранці, кассельці забули б про цю звичайнісіньку бійку, як забували про такі ж речі вже не раз. Але те, що сталося в наступні дні, роздмухало тліючі вуглинки релігійної сутички до значної пожежі.

Отже, на другий день вранці нечисленні парафіяни-католики, як завжди, слухали ритуал служби, що вів оздоблений синяками отець Кролліціас: Раптом над Касселем пролунав слабкий свист, потім затріщали дошки, обличчя молільників обдала гаряча хвиля повітря. Якийсь димучий камінь упав біля ніг отця Кролліціаса.

Преподобний вмить відскочив і сховався за велике розп’яття. Налякані парафіяни кинулися геть.

Коли церква опустіла, і отець Кролліціас переконався, що річ, яка впала, нічого поганого йому не заподіє, вийшов з-за укриття. Обійшовши камінь, він кілька разів перехрестив його і, сказавши виразно: «З нами божа матір», — нахилився, щоб підняти загадковий предмет.

І в ту ж мить церква наповнилася стогоном та криками бідного пастиря. Отець Кролліціас, який вдруге за останню добу зазнав страшенного болю, тряс пальцями й вивергав добірну хулу: камінь був гарячий, мов розжарене залізо.

Оскільки протестанти у цьому не були винні, отець Кролліціас швидко заспокоївся. Через півгодини він сидів, розчепіривши перев’язані пальці, і великими гучними ковтками пив хмільне кассельське пиво. Обличчя його, як завжди в такі хвилини, було умиротворене.

Полудень і вечір минули в Касселі спокійно. І хоча вранці цього дня католики і протестанти ще поглядали скоса один на одного, пригадуючи вчорашню бійку, ввечері навіть безпосередній винуватець її Ганс Крот мирно балакав з міським мельником, якого призначили новим церковним старостою католиків. Ніщо не провіщало бурхливої ночі…

А втім, бурхливою ця ніч була тільки для монастиря. В північ монахів, які міцно спали, розбудив голосний стогін отця Кролліціаса. Хлопчик-служник, якого послали довідатися, що сталося, побачив преподобного, який ходив по келії і, безупинно скиглячи, тряс правою рукою.