Аркадій Стругацький: Хлопець із пекла

— А! Тоді може, звичайно. Якщо біля зірки є планета з атмосферою, на ній цілком може бути життя.

Рум’яний із задоволенням відкинувся на спинку крісла і глянув на сухорлявого. Тоді сухорлявий вийняв соломинку з рота і зазирнув Гаґові прямо у душу.

— Гаґу, ти ж — Бійцівський Кіт? — сказав він.

— Так! — Гаґ прибрав молодецького вигляду.

— А Бійцівський Кіт є бойова одиниця сама в собі, — у голосі сухорлявого задзвенів військовий метал, — здатна впоратися з будь-якою можливою та неможливою несподіванкою, так?

— І обернути її, — підхопив Гаґ, — на честь і славу його високості герцога та його дому!

Сухорлявий кивнув.

— Сузір’я Жука, знаєш?

— Так точно! Екліптикальне сузір’я з дванадцяти яскравих зірок, видиме в літню пору року. Альфою Жука є…

— Стій. Сьому Жука знаєш?

— Так точно. Оранжева зірка…

— …біля якої, — перервав його сухорлявий, піднявши маслакуватий палець, — знаходиться планетна система, невідома поки що алайській астрономії. На одній із цих планет є атмосфера. Багато мільярдів років тому на ній виникло життя. Крім того, на ній існує цивілізація розумних істот, котра значно випередила цивілізацію Гіганди. Ти на цій планеті, Гаґу.

Запала мовчанка. Гаґ,увесь підібравшись, чекав продовження. Сухорлявий і лікар пильно дивились на нього. Мовчанка затягувалась. Нарешті Гаґ не витримав.

— Я зрозумів, пане офіцер, — доповів він. — Продовжуйте, будь ласка.

Лікар крякнув, а сухорлявий моргнув кілька разів поспіль.

— А-а, — сказав він спокійно. — Він вирішив, що ми продовжуємо випробування психіки і тепер даємо йому ввідну, — пояснив він лікареві. — Це не ввідна, Гаґу. Це насправді так і є. Я працював на вашій планеті, на Гіганді, в північних джунглях герцогства. Випадково я опинився біля тебе під час бою. Ти лежав на землі й горів, до того ж ти був смертельно поранений. Я переніс тебе на свій зореліт… це такий спеціальний апарат для подорожей між зірками… і доставив сюди. Тут ми тебе вилікували. Це все не ввідна, Гаґу. Я не офіцер і, звісно, не алаєць. Я — землянин.

Гаґ у задумі пригладив волосся.

— Є гадка, пане офіцере, що я знаю вашу мову та умови життя на цій планеті. Чи ні?

Знову запала мовчанка. Потім сухорлявий сказав, усміхнувшись:

— Ти, здається, уявив себе на заняттях із диверсійно-розвідувальної підготовки…

Гаґ теж дозволив собі усміхнутись.

— Не зовсім так, пане офіцере.

— А як же?

— Я гадаю… я сподіваюся, що командування удостоює мене пройти спецперевірку для того, аби прийняти нове, досить відповідальне призначення. Я пишаюся, пане офіцере. Докладу всіх зусиль, щоби виправдати…

— Послухай, — сказав раптом рум’яний лікар, повертаючись до сухорлявого. — А може, так і залишити? Створити умови нічого не вартує. Адже ти кажеш, що знадобиться тільки три-чотири місяці!

Сухорлявий захитав головою і почав щось говорити рум’яному незрозумілою мовою. Гаґ із навмисно розгубленим виглядом роззирався. Приміщення було незвичайне. Прямокутна кімната, гладкі кремові стіни, стеля розкреслена в шахову клітинку, причому кожна клітинка світиться зсередини червоним, оранжевим, блакитним, зеленим. Вікон нема. Дверей також чомусь не було помітно. Біля узголів’я ліжка у стіні якісь кнопки, над кнопками — довгі прозорі віконечка, які світяться рівним, дуже чистим зеленим світлом. Підлога чорна, матова… і крісла, в яких сидять ці двоє, ніби ростуть із підлоги, а може, складають із нею одне ціле. Гаґ непомітно погладив підлогу босою стопою. Дотик був приємний, ніби до м’якої теплої тварини…

— Гаразд, — сказав нарешті сухорлявий. — Одягайся, Гаґу. Я тобі дещо покажу… Де його одяг?

Рум’яний, повагавшись ще секунду, нахилився кудись убік і витягнув ніби зі стіни плаский прозорий пакет. Тримаючи його в опущеній руці, він знову заговорив із сухорлявим і розмовляв досить довго, а сухорлявий дедалі енергійніше крутив головою і врешті забрав пакет у рум’яного і жбурнув його Гаґові на коліна.

— Одягайся, — наказав він знову.

Гаґ обережно оглянув пакет з усіх боків. Пакет був з якогось прозорого матеріалу, оксамитового на дотик, а всередині було щось дуже чисте, м’яке, легке, біле з блакитним. І раптом пакет сам по собі розпався, розсипався танучими у повітрі сріблястими іскрами, і на ліжко впали, розгортаючись, короткі блакитні штани, біла з блакитним куртка і ще щось.

Гаґ із кам’яним обличчям почав усе це на себе одягати. Раптом рум’яний сказав голосно: