Марина Дяченко - Мігрант

«Якщо Бюро захоче погубити Раа, воно просто вимкне стабілізатори, Андрію».

Він пригадав бункер із бетоновими стінами й голографічного чоловічка за канцелярським столом. Не схоже на офіс найвищої цивілізації, що порядкує часом. Зате вельми схоже на картинку-обманку для шокованої мавпи. Побутова замальовка на тему «Як мене викрали прибульці». Добре ще, що не було зелених людинок із великими очима…

Хоча людинки збурили б внутрішній протест: не вірю, дешевка. Істерика. А істерики, ясна річ, у Всесвітньому Бюро хотіли найменше…

Тим часом Шана шукала його. Він бачив, як вона ходить туди й сюди лужком, нервово озирається, розпитує людей. Крокодил не поспішав себе виказувати; не те щоб він хотів подражнити Шану — просто дуже потребував самоти.

Всесвітнє Бюро міграції.

Жінка нарешті побачила його. Зсунула брови; Крокодил помахав рукою — усе добре, мовляв. Шана підійшла, поставила руки в боки:

— Ви не бачите, Андрію, що я вас шукаю?!

— Даруйте, — сказав Крокодил. — У мене тут планету висадили…

— Нічого у вас не висадили! Я мала рацію: в мігранта шок, спричинений похибкою під час переустановлення мови. Це щойно з’ясували експерти. Я їду, а ви, як повноправний громадянин, можете робити, що хочете…

І вона пішла собі геть.

— Шано, — він наздогнав її, — Всесвітнє Бюро міграції — хто вони такі? Що за раса? Вони гуманоїди чи…

— Запитайте в Тимор-Алка. Він обожнює давати пояснення невігласам.

— Ви дозволите — я все-таки з вами поїду?

Вона зупинилася. Примружилась. Зміряла його поглядом від маківки й до п’ят.

— Я повинен повернутися на Землю, — сказав Крокодил. — Я маю бути там.

Шана закусила губу.

— Та я поки не знаю, як зупинити Тимор-Алка, — зізнався Крокодил. — Допоможіть мені. Будь ласка.

— І на що ти вбив півдня?! — скандалячи, хлопчина був дуже схожий на бабусю. — Було зважено «загальне волонтерське зусилля», а «спеціальне волонтерське» де?! Ти ж повинен був виступити як спеціаліст, а не як перехожий, твій індекс уже мав бути…

Під поглядом Крокодила Тимор-Алк замовк. Затнувся й навіть відступив.

Крокодил мовчки ввійшов до будинку; Тимор-Алк надто легко купувався на владу, навіть на ілюзію влади. Дістав завдання від Айри, уявив себе керівником, розкомандувався, розкричався. Щеня.

Внутрішніми сходами, мотузяними і хлипкими, він піднявся на дах. Перестало дощити, дерев’яне покриття висохло, трава підросла. Десь тут у них був мобільний комунікатор…

— Андрію, вибач, — Тимор-Алк визирнув із люка.

— Та пусте.

— Просто я думав… Тобі треба ж якось підняти індекс…

— Якщо я потрібен Айрі, він візьме мене й без індексу, — Крокодил погладив руками траву. — Комунікатор?

У відповідь на невпевнений запит із трави трохи лівіше його долоні піднялася стеблина, розкрилася квіткою; Крокодил побачив своє відображення в мутнуватому дзеркалі екрана. Торкнувся квітки посвідченням:

— З’єднай мене з Махайродом.

— Махайрод не може прийняти виклик, — майже одразу озвався приємний голос.

— Та пішов ти, — пробурмотів Крокодил.

Квітка, сприйнявши слова буквально, згорнула пелюстки й затягнулася під шар дерну.

— їсти будеш? — невпевнено спитав Тимор-Алк.

— А що їсти? М’ясо?

— Етично бездоганне м’ясо, — Тимор-Алк слабко всміхнувся. — Із синтезатора. Будеш?

— Давай.

За кілька хвилин вони сиділи на даху, звісивши ноги, і Крокодил їв нарізане кружальцями, наче цибуля, м’ясне желе, а Тимор-Алк посмоктував із трубочки молочний напій.

— Сьогодні я намагався допомогти людині… землянину, він був шокований. Таке враження, що під’єднався до його свідомості і сам не зрозумів як.

— Ти з цим обережніше, — сказав Тимор-Алк. — Це небезпечно.

— Ти так умієш?

— Ні, — хлопчак шумно втягнув у себе останні краплі напою. — Та можу навчитися. Міг би.

— А чому я вмію?

— Тому що Айра для своїх цілей проклав тобі зв’язки в мозку, що їх раніше не було. Начеб ти був озером, а він створив канали зі шлюзами, із насосами, систему взаємодії зі Світовим океаном.

— Айра проклав зв’язки в мене в мозку?!

— Може, вони й раніше були. Та не працювали. Атрофувались або не розвинулися, якось так. Спитай у нього.

— Спитаю, — пообіцяв Крокодил. — А Всесвітнє Бюро міграції — це єдина раса чи міжрасова організація?

Тимор-Алк побовтав ногами:

— Наскільки нам відомо… Так, одна раса.

— І що, вони займаються лише міграцією? Чи чимось іще?

— Не знаю. Можливо. Вони… бач, це цивілізація поля. Ну, наскільки нам відомо. Поле, різновид матерії.