Юрий Смолич - Прекрасні катастрофи

Розгорнувши лахміття цих згортків, я побачив у них двоє дітей. Це були немовлята. Худі, висохлі, аж чорні, півмертві. Діди знайшли їх, блукаючи в околишніх хащах. На лісовій галявині, серед уламків скель і каміння, вони натрапили на табір втікачів із долини. Півтора десятка трупів валялися в цьому таборі і серед них ці двійко півживих немовлят.

Немовлята були ще живі, і страшна пошесть обминула їх. Старшому — хлопцеві — не було ще й року, молодше- дівча — не нараховувало більше місяця. Це були кревні брат і сестра.

Божевільні діди поклали мені до ніг цих немовлят і вимагали, щоб я зцілив їх, щоб я вернув їм життя і тияїн; відродив життя цілого народу: темні діди гадали, що страшна епідемія полонила цілий світ і знищила все молоде покоління.

З усім запалом моєї молодості й моєї молодої професії я взявся до цього діла.

І от саме тоді у мене виникла ідея — відживити й виховати дітей на основі нових медичних гіпотез, що на їх побудову я витратив попередні роки, запозичивши саму ідею такого зцілення від мого патрона, лікаря Тоблтона. Він виплекав цю ідею на основі вивчення староіндійської медицини. Я вирішив лікувати й виховувати цих дітей сонцем, тільки сонцем! Я вирішив здійснити над ними мої. експерименти, випробувані до того тільки на дрібній живій тварині.

Дідам, що принесли мені цих двійко немовлят, я, звісно, нічого не сказав: вони однаково нічого не розуміли в медицині. Тепер ці діди вже жили зі мною. Знахідку двох дітей вони розцінювали як божий подарунок, і вона вернула їм розум і душевний спокій. Вони знову побудували собі хатини, вони зібрали гурт здичавілих кіз, щоб мати для дітей молоко, вони знову взялися до обробітку плантацій, щоб мати для дітей припаси. Життя Нурі відновилося. Мене — цілителя і першого вихователя спільних дітей — наше невеличке й оригінальне плем’я з півтора десятка дідів обрало на свого старшину. Цим старшиною я зостався і до сьогодні.

Отже, я взявся до відживлення й виховання наших дітей. Наукою про сонце, в такому обсязі й вигляді, яка вона зараз є, я тоді, звісно, ще не володів, — вона склалася значно пізніше, — але основні її тези, основні дані про ефективність спектральних променів були вже в моїх руках, випробувані на дрібних живих тваринах. Голодну виснаженість дітей ми хутко ліквідували: за кілька днів двійко наших немовлят були вже здорові й веселі. Отже, я міг вятися до вивчення й виховання цих двох молодих істот. Я ретельно вивчив загальний стан цих двох організмів, шявив успадковані від батьків вади, здобув усі точні дані про сучасний стан і тенденції розвитку кожного з органів їхніх організмів: кров, нервову систему, завапнювальний процес тощо. Тоді, відкинувши для них зовсім і назавжди всяку можливість якихось інших ліків, крім сонця, я взявся виховувати і гартувати сонцем ці два організми.

Використання цілющої сонячної енергії — будь то через загальне опромінення змішаним, білим променем, будь то через окремі частини сонячного спектра — я організував таким чином, щоб не тільки знищувати й переборювати в цих молодих організмах різні хворобливі явища й показники, а так — і це головне — щоб усіма способами опромінювання сприяти біопроцесам молодих істот: зміцненню кісток, волокон м’язів, гармонійності кровообігу та оздоровленню хімічного складу крові, регулюванню й зміцненню нервової системи, розвитку мозкових речовин і т. д. Словом, вишукував спосіб обернути сонячну енергію на основний чинник гармонійності процесів у живому організмі. Певна річ, з дітьми я поводився дуже обережно, ніколи не застосовуючи до них якогось нового способу чи дозування, наперед добре і кількаразово не перевіривши його на моїх щурах, кролях і собаках.

Мушу сказати, що до кінця літа того страшного року населення Нурі ще збільшилося. З долини прийшли до нас кілька родин, що врятувалися від страшної пошесті, але не могли й не хотіли лишитися в спустошених, заражених селищах. З цими родинами було ще п’ятеро немовлят — четверо дівчат і один хлопець.

П’ять літ проминули для мене у величезній роботі. За ці п’ять літ із моїх немовлят повиростали вже добрі дітлахи. Вони були веселі, здорові й міцні. Правда, більшість з них перехворіла на різні хвороби, що спричинені були самим сонцем. Це були нові хвороби, європейській медицині невідомі й незрозумілі. Це була “червона хвороба” — так я її собі охрестив. Її викликав червоний промінь сонячного спектра. Він надто сильно впливає на ендокринні залози людського організму й надто моторизує цілий біологічний процес. Він дає блискучі, найблискучіші результати для зросту й зміцнення кістяка, але він надто подразнює нервову систему. Діти перехворіли на нервові запалення, на нервову гарячку — і на цьому досліді дозування червоного променя зазнало в мене величезного уточнення та індивідуалізації. Страждали діти й від ультрафіолету, надміру одержуючи його від білого променя, і це тоді ще штовхнуло мене на думку про потребу носити одежу, притому одежу кольорову, індивідуалізуючи колір одежі відповідно до біостану людини. Словом, багато було тернів на шляху сонячного виховання цього першого сонячного покоління, — я не можу все це тут зараз переказувати. Дітям траплялося зазнавати на собі не лише цілющості сонячної енергії, а й її вбивчості. І це раз у раз дисциплінувало мене, примушувало ще і ще раз перевіряти мої матеріали й висновки, примушувало далі й далі шукати та йти вперед, перемагаючи труднощі й хиби.