Кость Лемешев - Капiтани космосу

— Потім, — не відкриваючи очей, сказав Ког Лей. — Хай він сам побуває на Сергусі-три, біля куль мудрості. Тоді буде про що говорити. І тобі з ним потім веселіше буде. Зрозуміла?

Лан ще щось хотіла сказати найстарішому з Леїв, але той вже міцно спав у своєму кріслі. Сергій і Лан тихо вийшли з Палацу Праці і Заспокоєння і, діставшись на літальних апаратах до всюдихода, перш за все добре пообідали.

— Он воно як! — сміявся Сергій. — Твій прапрадід вважає, що без отих куль мудрості я поки що ходяча нудьга для тебе? Відверто, нічого не скажеш!

— Він дбає про те, щоб мій наречений став справді цікавою людиною, а цікаві — це ті, які багато знають і розуміють, вірніше, здатні все швидко розуміти.

— Та що вони, ваші кулі мудрості, здатні за кілька днів зробити людину генієм?

— Коли я вивчала мову землян, я дивувалася таким словам, як «геніальність», «талановитість», «далекоглядність», «прозорливість», «обдарованість»… Вони — свідчення того, що люди Землі ще не звільнилися від незрозумілого для мене обожнювання нормальних розумових здібностей собі подібних. У нас більшість здорових людей і «геніальні», і «талановиті», і «обдаровані». А все це разом взяте у нас називається нормально розвинутою технологією мислення. Володіючи нею, тобто способами і прийомами мислення, виробленими за віки всіма сергусіянами, у нас кожен, хто того сильно бажає і невтомно над собою працює, досягає вершин вдосконалення в будь-якій галузі розумової діяльності. Ось чому мій прапрадід хоче мати в своїй родині землянина, як ти кажеш, «геніального».

— Ну, добре, — здався Сергій. — Коли вилітаємо за «геніальністю»?

— Ти полетиш на Сергус-три сам, — з неприхованим смутком відповіла Лан. — Так велів прапрадід Ког Лей. Мені здається, що це своєрідний екзамен, влаштований для тебе Вищою Радою Старійшин. Тепер я розумію, чому мені порадили, а тобі дозволили вилетіти сюди, Сергійку. Будь обережним біля куль мудрості. Не захоплюйся. Я тобі раніше не говорила, а тепер скажу, що були такі випадки, коли сергусіяни втрачали контроль і перебували біля куль мудрості довше, ніж треба. Потім їх знаходили сплячими, і вже ніщо не могло їх розбудити, бо основні центри «пам’ятної» кори головного мозку були в них скристалізовані до стану скам’янілості. Ти йдеш на важке випробування, Сергію. Та я вірю в тебе…

Лан ще довго розповідала про різні випадки на Сергусі-3.

Якось на цю планету спустився міжзоряний корабель з іншого світу. Невідомі космонавти стали знайомитись з кулями мудрості, не догадуючись, яка в них сила. Як всі розумні істоти, гості з космосу були жадібними до знань і, відчувши, що на Сергусі-3 кожному з них легко і продуктивно мислиться, почали вирішувати спершу питання особистого плану, а потім і наукові проблеми. Минуло лише півтори доби, доки на Сергус-3 прибули сергусіянські астронавти з Сергуса-1, але далекі гості вже спали. Незвичайної сили нервове навантаження вбило їх. З тих пір на Сергусі-3 діє автоматична станція, яка сигналізує про всі зміни на планеті.

Сергій з недовір’ям слухав розповіді Лан, відповідав жартами, але довго не міг заснути: так розтривожили його слова нареченої.

Ранком другого дня Сергій вже був у польоті. Виходячи на прямий курс до Сергуса-3, молодий землянин знову і знову мав змогу впевнитися в чудових експлуатаційних якостях сергусіянського всюдихода. Покірний думці, апарат немов зливався з людиною і був її найчутливішим органом. Та всюдихід не лише виконував думку космонавта, він контролював її розпорядження, сам задавав собі найвигіднішу програму польоту відповідно до задуму людини. Тому Сергія вже не дивувало те, як всюдихід через добу блискавичного польоту сам сповільнив рух і пішов на посадку.

Сергій застиг біля екрана локатора. На невеличкій планеті, позбавленій атмосфери, води і рослинності, виднілися лише широкі кам’яні плато, вкриті якимись валунами. Всюдихід тихо спустився поблизу одного плато. Двигуни автоматично припинили роботу. Запала урочиста тиша. Ні звуку. Сергій прислухався, і йому нараз почувся шум штормового вітру над морем. Та це було його власне дихання. Таким гучним воно здавалося в повній тиші Сергуса-3.

Сергій одяг космічний костюм, ніжно погладив рукою поверхню зіркоподібного апарата «райдуги». Старий, випробуваний друг! Він не підведе його й тут.

Вийшовши через космічну камеру-люк, Сергій опинився на відлогому кам’янистому схилі, що підіймався на плато. Сергус-3 був так розміщений у Сергусіянській сонячній системі, що одна половина планети була завжди повернута до двох штучних сонць — Сонця Голубих Променів і Зірки Золотого Крила, а друга — майже повністю знаходилася у вічній темряві і холоді. На освітленій поверхні й знаходились таємничі кулі мудрості.