Игорь Росоховатский - Джерела (на украинском языке)

- Не знаєте, вiн вiдвiдує колишню сiм'ю?

- Рiдко. Його колишня дружина працює у нас, в iншому вiддiлi. Хочете поговорити з нею?

- Потiм. А друзi в нього були?

- Близьких друзiв, здається, нема. Кидько - вiдлюдкуватий. А втiм, був один... не те, щоб близький... Скорiше, не друг, а захисник. Але й з ним Iван Степанович посварився.

- Чому?

- Йому здалося, що той недостатньо пiдтримував його на захистi. Взагалi вiн некомунiкабельний, нетовариський, а головне - ображений на весь свiт.

- Як ви гадаєте, для його образи є хоч пiдстава?

- Мабуть. Адже у нас його багато хто вважає просто нездарою. А це не так. Як я вже згадував, у нього є певнi здiбностi. Наприклад, вiн розумiється на технiцi, непоганий експериментатор, якщо працює пiд керiвництвом когось iншого. Але його бiда в тому, що вiн дуже переоцiнює свої можливостi. Докотився до того, що себе вирiшив вважати за норму, а бiльш здiбних - ненормальними, хворими. Якось по секрету подiлився зi мною своїм "вiдкриттям", що талант - це начебто хвороба. Збирав данi про пухлини головного мозку, якi мовби сприяють появi генiїв. Гiрш за все, що вiн пiдганяє розрiзненi факти для наукового обгрунтування i узагальнення цих висновкiв. Доводить, що у такого-то пухлина у лiвiй пiвкулi давила на пiдкiрку, примушуючи її працювати iнтенсивнiше, стимулюючи уяву; у iншого - активiзувала пам'ять...

- Фальсифiкацiя?

- Не так просто. Бачите, збiжнiсть завжди знайдеться, а деякi безвiдповiдальнi вченi, особливо, якщо вони нетерплячi i недосвiдченi, пiдхоплюють сенсацiї...

Вони розмовляли ще довго. На прощання професор подарував Трофиновському свою книгу про мозок як керуючу систему...

XXII

До допиту Трофиновський готувався довго i старанно, уважно проштудiював книги, взятi у професора Богданова, вивчив пiдготовлений спецiалiстами опис апарата Кидька. Вченi дiйшли спiльного висновку, що в НК-1 генератор електромагнiтного поля з'єднаний складними прямими i зворотними зв'язками з датчиками i мiкрокомп'ютером керуючої системи, апарат є цiнним винаходом i може являти собою iнтерес в галузi бiологiї та медицини. У Трофиновського виникла одна невiдчепна думка-запитання, яка не полишала його в спокої. Вона непокоїла слiдчого всi днi, а прояснити її мiг тiльки затриманий на квартирi у балерини. З цим питанням Трофиновський звертався i до кримiналiстiв, i до психiатрiв, i до бiофiзикiв, проте вони не могли однозначно на нього вiдповiсти.

- Виходить, недооцiнили ми Кидька? - спитав Трофиновський у Богданова, коли вони зустрiлися знову.

- Виходить, - згодився професор. - Але коли б вiн, захищаючи дисертацiю, показав комiсiї апарат або лише його схему, до нього поставилися б iнакше. Проте треба сказати, апарат цей не його особистий винахiд. Iван Степанович тiльки з'єднав вузли, розробленi в рiзних вiддiлах нашого iнституту. Щоправда, зробив це вмiло.

- А може, талановито? - спитав слiдчий, зазираючи в очi професору.

- Можна сказати й так, - погодився Богданов.

Трофиновський повернувся вiд професора, охоплений суперечливими почуттями, i звелiв привести затриманого.

- Мене ще довго триматимуть тут? - рiзко запитав Кидько.

- Тут нi, - вiдповiв Трофиновський.

- На що це ви натякаєте?

- Вас будуть судити.

- За що?

- У вас не було вiдповiдного дозволу на випробування апарата на людях...

Кидько урвав його:

- Мiй апарат визнають колись одним з найбiльших винаходiв. Аби ви втямили, на що замахнулися, я, так тому й бути, постараюся популярно пояснити вадi принцип його роботи. Вам слiд зрозумiти, що будь-якi патологiчнi процеси в органiзмi супроводжуються змiною бiострумiв та бiополiв. Повернення бiотокiв до норми на бiофiзичнiй мовi означає одужання хворого. Адже є люди з ненормальними зрушеннями в галузi психiки чи нервових реакцiй. Цi зрушення можуть бути викликанi вродженими вадами нервової системи, пухлинами, порушеннями в дiяльностi ендокринних залоз. Розумiєте? А мiй прилад здатен вiдновлювати...

- ...норму бiострумiв i таким чином нормалiзувати роботу органiзму, - закiнчив замiсть нього Трофиновський.

- Нарештi-таки зрозумiли. Молодчина! - похвалив Кидько. В його голосi пробивалася погано прихована iронiя. - Отже, я можу бути вiльним, зокрема i вiд двозначних запитань та натякiв?

- Нi, - зiтхнув Трофиновський. - Ви не вiдповiли на головне питання. А є ще й iншi. Наприклад, що саме ви приймаєте за норму? Як її визначаєте?

- Норма визначається по бiльшостi людей, - пiднявши руку з витягнутим пальцем, проговорив Кидько.

- Яких людей?

- Звичайних, середнього рiвня, так би мовити, посереднiх, - з викликом вiдповiв Кидько. - Це вони, зрештою, створюють все на свiтi, матерiальну культуру людства. До того ж, як мною установлено, всi так званi генiї чи таланти - це просто люди з патологiчними вiдхиленнями. Прилад може вилiкувати їх...