Володимир Обручов - Плутонія

Надвечір того ж таки дня, 2 червня, лот показав тільки 20 сажнів глибини і спереду біліла суцільна крига. Судно посувалося тихим ходом, щоб не наскочити на мілину, яка могла трапитися поблизу землі. Вночі довелося простояти кілька годин, бо густий туман зовсім заступив усе навкруги.

Вранці знявся східний вітер, туман розвіявся, і виявилось, що «Полярна зоря» перебуває недалеко від краю льодової стіни метрів на двадцять заввишки, яка йшла на схід і на захід до самого горизонту.

— Це мабуть бар’єр з материкового льоду, що оточує полярну землю так само, як і навколо південного полюса! — сказав Труханов членам експедиції, що стовпилися на палубі.

Місце було незручне для висадки санної партії, а тому судно попрямувало на схід з надією знайти бухту або розрив у бар’єрі, що дав би змогу вилізти на поверхню льоду. Лот показав шістнадцять сажнів глибини, і можна було гадати, що льодова стіна лежить своєю основою на дні моря.

Йти дуже близько вздовж стіни було небезпечно, бо часто від стрімкої і навіть навислої маси льоду, розтятої численними розколинами, відривалися більш-менш великі брили і падали з глухим шумом у воду. Деякими розколинами, що розширились на глибокі, але вузькі ущелини-каньйони, спадали каскадами струмки.

Плавання відбувалося повільно. Доводилось обходити мілини і крижані поля, тому за добу просунулися тільки кілометрів на сорок. Але цього дня надвечір спереду показався довгий виступ, ніби стіна висувалась на південь, змінюючи свій напрям. Коли ж «Полярна зоря» підійшла ближче, то виявилось, що цей виступ був не кригою, а скелястим мисом самої землі.

За вечерею в кают-компанії обговорювали питання, як назвати нововідкриту землю. Вирішили назвати її Землею Фрітьофа Нансена, на честь великого дослідника полярних морів і країн. Мис, незважаючи на заперечення Труханова, назвали його ім’ям, як організатора експедиції.

Перед самим мисом льодова стіна відступала трохи на північ, внаслідок чого утворювалась бухта, невелика, але досить глибока, щоб можна було висадити санну партію.

Цілу ніч на судні кипіла робота. Треба було поспішати, користуючись сприятливою погодою. Південний вітер міг насунути крижані поля до берега і забити ними бухту. Всі брали участь у вивантажуванні багажу. До краю мису льодова стіна знижувалась і розпадалась на окремі частини, в проміжках між якими неважко було прокласти шлях на поверхню льоду. Поки члени експедиції сортували вивантажене на берег майно і укладали його на нарти, матроси зійшли на гребінь мису Труханова і спорудили там високу піраміду з каміння навколо жердини, на якій при трикратному салюті гармат «Полярної зорі» підняли російський прапор.

Піраміда повинна була також служити сигналом як для судна, що мало крейсувати понад берегом землі, займаючись його зніманням і вивченням, так і для санної експедиції, яка йшла в глиб країни, але повинна була повернутися до того ж мису, щоб знову потрапити на судно. Між камінням піраміди був покладений запаяний цинковий ящик з заявою, що земля відкрита 4/17 червня 1914 року експедицією Труханова на судні «Полярна зоря» і названа Землею Фрітьофа Нансена. Цю заяву підписали всі члени експедиції і до неї була прикладена суднова печатка.

Увечері другого дня всі члени експедиції востаннє зібралися в кают-компанії «Полярної зорі» на прощальну вечерю, під час якої були остаточно розв’язані питання про дальше плавання судна та про допомогу санній експедиції в разі, якщо вона не повернеться в певний строк.

«Полярна зоря» повинна була зробити біля піраміди склад, залишивши в ньому запас харчів, палива і одягу на кілька місяців, щоб експедиція, не заставши чомусь судна в цьому місці, могла влаштуватися на зимівлю.

Санна експедиція повинна була йти прямим шляхом на північ протягом шести або восьми тижнів і потім повертатися на південь по змозі іншим шляхом, але намагаючись вийти знову до мису Труханова. Щоб зменшити свій вантаж і забезпечити собі повернення, вона повинна була залишати, приблизно через кожні п’ятдесят кілометрів, склади харчів на три дні і відомості про напрям свого шляху на випадок, якщо доведеться шукати експедицію по її слідах.

Наступного ранку «Полярна зоря», уквітчана прапорами, проводжала салютом з обох гармат санну експедицію. Прощаючись, Труханов передав Каштанову запечатаний пакет і сказав: