Василь Базів - Кінець світу. Том 1. До…

Біблія називає цих творців Шумеру — ніфілім, а у літописах шумерів — аннунаки. Ви вже чули це слово кілька сторінок вище? Саме їм я приписую авторство пірамід, Баальбеку і багато чого незбагненного, як, приміром, ще одне диво на околиці ще однієї культової столиці (Лондон) — Стоунгендж.

Вважають, що нефілім уперше навідалися на Землю майже півмільйона літ тому. Привела їх мета, так би мовити, прагматична: на Землі їм потрібне було золото.

Чи не від них йде таке просто магічне і фанатично пристрасне ставлення землянина до цього металу?!

А тим часом цінність його — у його фізичних властивостях, як головного матеріалу в електроніці. І можна собі уявити, яка вона була у цих аннунаків, які гасали галактиками, як ми літом у Дубай чи Анталію.

Вчені останнім часом переглянули теорію про місце першої популяції людей сучасного типу. Практично нарешті дійшли згоди, що нею є Південна Африка.

А чому? А тому, що саме тут були копальні, у яких нефілім здобували золото. Правда, жили вони не тут. Використовували вахтовий метод. Літали, як галичани на місяць–другий до Сибіру, і назад. А нефілім літали в околиці майбутнього Кейптауна із Шумеру, де облюбували собі постійно–тимчасове місце проживання на чужій планеті.

У Книзі Буття місцеперебування богів, а разом з ними й Адама, описується досить детально. І спеціалісти прийшли до однозначного висновку, що рай — Едем — омивається двома річками — Тигром і Евфратом. Оскільки рай земний знаходився там, де ріки змішували свої води на побережжі Перської затоки, вірогіднішою видається гіпотеза, що Едем знаходився на півночі, а не на півдні межиріччя. Шумерське ім’я дому богів звучить, як Е.ДИН, а божественний титул цією ж мовою звучав, як ДИН.ГІР — справедливі правителі із ракет.

Лише з часом нефілім збудували у Месопотамії велетенський космопорт, але існує думка, що вперше вони все–таки приводнилися — так, як зображено на численних артефактах — в герметичній капсулі. Тому у шумерських текстах перші візитери виходять із космічних кораблів, як із небеснимх лодок, а пасажири описуються, як люди–риби, що вийшли із небесних субмарин.

Вибір місця приводнення видається оптимальним ще й тим, що Месопотамія володіла одразу двома водними просторами для маневру — Індійським океаном на півдні і Перською затокою на заході.

Приводнившись на поверхню Індійського океану, перші розумні істоти направились у Месопотамію, де заснували перше на планеті поселення. Місто називалося — ЕРІ.ДУ — «дім, зведений далеко».

Звичайно, далеко, якщо міряти із периферії Сонячної системи. Саме звідтам нефілім дивилися на нашу планету, давши їй сьомий номер у Сонячній системі.

Із шумерського літопису є змога ознайомитися із Списком царів, які правили тут. А відтак розпочинається найцікавіше. Бо як належиться історичним хронологам, подаються роки правління того чи іншого владики. І тут навпроти імен царів цифри просто вражаючі:

Алалум — 28 000;

Алалгур — 36 000;

Енменлуанна — 43 000

Думузі — 36 000

убартуту — 18 000.

Тоді, як бачимо, обмеження правління каденцій не було, і не було потреби у якогось шумерського Путіна на догоду заокеанським демократам пропускати один раз якогось Медведєва, аби потім повернутися знову.

Боги не були б самі собою, якби гралися у демократію. А от поняття правлячої каденції у них було. Один термін називався один шар і дорівнював 3600 рокам. Полічіть вищенаведені терміни, і ви отримаєте відповідно 8, 10, 12, 10, 5 шарів.

Звичайно, від такої політичної математики у читача опускаються руки. Мовляв, і ви цю міфологічну фантасмагорію видаєте за історичну фактологію?!

А тепер гляньмо на Сонячну систему, яку відображали шумери у своїх хроніках. Вона відрізняється від нашої, яка існує у сучасній науці. Про її будову знає учень середньої школи, необов’язково відмінник: «Сонячна система складається із одинадцяти планет — Сонце, Земля, Місяць, Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон».

Наче прописні істини. Але зауважимо лише, що знання такі ми отримали порівняно недавно, бо Уран був відкритий тільки у 1781 році, а вже після захоплення Москви Наполеоном, тобто у 1846 році земляни знайшли Нептун, а Плутон став нам відомий аж після того, як Гітлер прийшов до влади, — у 1930 році.

Так, з інтервалом у століття, Земля відкривала своїх близьких і далеких сусідів. А шумери володіли повною інформацією — скільки є усіх планет і як вони крутяться–вертяться — ще майже шість тисяч літ тому! Бо всі ці планетарні відкриття XVIII–ХХ століть вони наносили ще тоді на свої небесні карти!