Василь Базів - Кінець світу. Том 1. До…

Себто він не тільки вірив, а як створіння винятково високого IQ знав, що Бог є.

Звичайно, повірити у те, що Бога як начала усіх начал і Творця галактичної гармонії і довершеності немає, набагато важче, ніж у те, що він є. Що Бога немає — аргументів практично немає, якщо розібратися. Що Бога немає — у це треба просто вірити. А щоб повірити у те, що Бог є, варто лише озброїтися знаннями, себто знати.

Але повернемося до нашого вузького питання — звідки взялася людина, яка, за календарем майя, у кількості семи мільярдів примірників має пройти Судний день і згинути в абсолютній своїй більшості. За винятком, скажімо, 144 тисяч спасенних.

Кінець кінцем. Досить лякати. А який був початок? Як усе починалося?

О, то був довгий марафон. Я теж книжній науці вірю «средне», але вона вирахувала, що найперші форми життя на Землі виникли чотири мільярди років тому.

Мій добрий друг, посол Китаю в Україні Яо Пейшен, якось запросив мене у свою резиденцію на вулиці Грушевського і почастував дивовижним блюдом із натурпродукту, який в одну пору року кваліфікується як рослина, а в іншу — вже як тварина. Так для «чайників» можна пояснити найдоступніше народження життя — трансфер із одної команди в іншу — із флори у фауну. Правда, і без китайської мудрості можна здійснити експеримент щодо того, що сталося чотири мільярди літ тому, коли виставити на сонце скислий овочевий салат і в ньому заведуться черв’яки.

Хоча черв’як — то мало не людина у порівнянні із одноклітинною амебою, яка була нашим щонайпершим пращуром. А тоді треба було аж три мільярди, щоб перейти від одної клітини до багатоклітинної живності. Уже належить перейти на сотні мільйонів, встановлюючи час витворення хребетних, які володіли центральною нервовою системою. Досить пальців на одній руці, щоб встановити час народження серед численної звірини чогось такого, подібного на людину.

І вже зовсім недавно — 300 тисяч літ тому — витворився наш славний пращур — кроманьйонець. Учені мужі стверджують, що він так був схожий на нас, що якби його зараз оживити, поголити, одягнути, то він би запросто затесався непомітним у гущі широких народних мас, що невпинним потоком пливуть Хрещатиком.

Я й нині стверджую, що більшість із сучасників — це типові кроманьйонці, особливо, олігархи: чим більше мільярдів (не років, а доларів), тим менше того самого IQ.

300 тисяч років до нашої ери — так прийнято вважати вік «царя природи» — сучасної людини. Homo sapiens — людина розумна. Бо що, власне, вирізняє людину від тварини? Розум. У нас він є, а у братів наших менших його немає. І чим менше тієї сірої речовини у людини, тим ближче вона до тварини.

І чим більше, то ближче до кого? Правильно, до Бога, бо Бог — це логос. Слово — це Бог. Розум. Постулат Біблії. Чотири мільярди треба було, щоб стати на ноги і, взявши у руки палицю, збити нею яблуко із дерева. А щоб вийти із печери і піднятися у космос — якихось 30 тисяч.

Ми, коли пудрили мозги росіянам із їхнім єдиним економічним простором, то запустили на саміті СНД формулу про різношвидкісність інтеграції країн СНД у різного роду реанімаційно–інтеграційні проекти Москви.

Різношвидкісність. А тут виходить така цікава естафета на двох: перший круг — за 4 000 000 000 літ, а другий — за 30 000 літ. Виходить так, що швидкість другого бігуна виросла у 130 тисяч разів. Коли другий спринтер прошпарив свою стометрівку, як Валерій Борзов у Мюнхені — за 10 секунд, то його товариш по команді перед ним цю ж відстань здолав за два з гаком тижні!

Як вам такий спорт? Ну, той, перший, навіть не стаєр, а якийсь доходяга, що навіть не просувався, а повз міліметр за міліметром.

Найперший висновок — не могли вони бути з однієї команди. Але ззовні — однаково двоногі одноклубники, що виступають за збірну планети Земля. Ну добре, якщо вони — із одної команди, то той другий отримав якийсь немислимий допінг.

Мені подобається хід ваших думок, шановний читачу. Правильно, Homo sapiens — це різко вдосконалений варіант усіх попередніх.

Вдосконалений до невпізнання.

Хоча тут щодо впізнання вперше появляється ознака — на кого він подібний? На свого вдосконалювача. На Бога. Богоподібний. На Нього став подібним настільки, що практично перестав бути подібним на себе.

Але повернемося знову на мить на бігову доріжку еволюції. Якби не було божественного втручання і швидкість еволюції не тільки неандертальця, який не вмів мислити, а тільки гребсти під себе, як нинішні його безмозглі нащадки–товстосуми, якби він розвивався тими ж темпами, що й попередні мільярди літ, то на сучасний рівень еволюції, на рівень сучасної Людини він прийшов би через 40 мільйонів років. А так вийшло — 40 мільйонів за 30 тисяч обертів Землі навколо Сонця.