Жюль Верн - Плавучий острiв

Необхідно висвітлити ще одне важливе питання.

Відкіль бере населення прісну воду для задоволення своїх різноманітних потреб?

Прісну воду виготовляють, дистилюючи її на двох спеціальних заводах, розташованих поблизу портів. Водогони подають її в житлові приміщення або, проведені під землею, на поля й городи. Вона задовольняє потреби хатнього господарства й служби шляхів і ллється животворним дощем на ниви й моріжки, які вже не залежать від примхи неба. Ця вода не тільки прісна, вона дистильована, очищена дією електричного струму, а тому гігієнічніша й чистіша за природні джерела Старого й Нового Світу, що їхня кожна краплина, завбільшки з шпилькову голівку, може містити в собі до кільканадцяти мільярдів мікробів.

Залишається розповісти, як плаває цей чудесний корабель. Йому не потрібна велика швидкість, адже протягом шести місяців він не повинен покидати просторів, обмежених з одного боку тропіками, з другого — сто тридцятим — сто вісімдесятим меридіанами. Від п’ятнадцяти до двадцяти миль за добу — більше Стандарт-Айленд і не вимагає. Такої швидкості, правда, можна досягти й іншим засобом — буксиром, застосувавши спеціальну линву з індійської коноплі, одноразово міцну й легку, яка б плавала на поверхні, не наражаючись на підводне каміння. Линва накручувалася б на циліндри з паровими двигунами, встановлені на крайніх точках острова, і Стандарт-Айленд посувався б вперед і назад, подібно до тих барж, що піднімаються річкою й спускаються за водою. Та навряд чи можна було б виготувати таку грубу линву, щоб вона витримала величезну вагу острова, до того ж вона неминуче зазнала б численних пошкоджень. Це була б свобода прип’ятого до ланцюга, що змушений завжди посуватися неухильно одною трасою вздовж линви, а щодо свободи дій, то громадяни вільної Америки в цьому питанні непримиренні.

На щастя, в ті часи вчені досягли такого поступу в науці про електрику, що вона, ця душа всесвіту, була вже спроможна задовольнити якнайвищі вимоги. Вона й стала рушійною силою штучного острова. Двох електростанцій досить, щоб пустити в рух динамо-машини величезної, сказати б безмежної, сили, що подають електроенергію постійного струму з помірним напруженням в дві тисячі вольтів. Ці динамо-машини примушують діяти могутню систему гвинтів, розміщену поблизу двох портів. Кожна з електростанцій подає енергію в п’ять мільйонів кінських сил завдяки численним котлам, що їх нагрівають нафтові брикети, які займають менше місця й полишають менше бруду, ніж вугілля, а разом з тим дають більше тепла. Роботою цих станцій керують два головні інженери, Уотсон і Сомуа, які мають під орудою численний штат механіків і кочегарів, найвище ж управління здійснює комодор [46] Комодор — вищий чин морського офіцера (в Англії й Америці). Етель Сімкоо. його кабінет в обсерваторії має телефонний зв’язок з електростанціями, з яких одна розташована поблизу лівобережного порту, друга — біля правобережного. Комодор дає вказівки щодо руху острова в різних напрямках, згідно встановленого маршруту. Це він в ніч з 25-го на 26-е наказав, щоб Стандарт-Айленд, який до початку своєї щорічної подорожі стояв край каліфорнійського берега, вийшов у море.

Ті з наших читачів, яким би заманулось у думках вирушити на ньому в плавання, стали б свідками різноманітних перипетій цієї подорожі й напевне не пожалкували б, що таке вчинили.

Скажемо тепер, що максимальна швидкість Стандарт-Айленду, коли електроенергія машин розвинута до десяти мільйонів кінських сил, досягає восьми морських вузлів на годину. Наймогутніші вали, що їх здіймає на морі вітер, не в силі завдати йому ані найменшої шкоди. Завдяки величезним розмірам, острів зовсім не зазнає хитання, і морська хвороба тут нікому не загрожує. Щонайбільше в перші дні плавання на борту відчувається легке тремтіння — то підґрунтя острова здригається від обертання гвинтів. Маючи попереду й позаду хвилерізи в шістдесят метрів кожний, які без зусиль розрізають воду, острів плавно, без жодних поштовхів, рухається по широкій поверхні океану.

Само собою зрозуміло, що електроенергія, яку виробляють обидві станції, використовується не тільки як рушійна сила острова, але має й інший ужиток. Вона освітлює поля, парк, місто. Вона — джерело того могутнього світла, яке лінзи маяків кидають снопами променів у відкрите море, здалеку сигналізуючи про наближення плавучого острова і цим запобігаючи будь-яким випадковим зіткненням. Вона постачає різні струми, що їх уживано до телеграфних, телефонних, телеавтографних і телефонних приладів, а також у житлових будинках і торговельних кварталах. Вона, нарешті, живить величезні ліхтарі штучного місячного світла з напруженням в п’ять тисяч свічок кожний, що спроможні освітлювати площу в п’ятсот квадратних метрів.