Іван Єфремов - Алмазна труба

— Ну що? — нетерпляче спитав знизу Султанов.

— Не знаю, темно, — не бажаючи засмутити товариша, відповів Чурилін і кинув шматки каміння на купу виритої глини. — Вилазьте, треба поспати. Шість годин, скоро світанок.

Хотілося довго-довго спати. Але час спливав невблаганно, і о десятій годині обидва геологи були вже на ногах і готували бідний сніданок.

— Яка б не була важка праця, а порції доведеться зменшити, — похмуро сказав Чурилін, — у мішку зовсім мало муки.

Султанов усміхнувся, помовчав. Потім, піднявши кухоль з чаєм, урочисто продекламував: «Загибель нас вірна чекає… І той, хто послав нас на подвиг жахливий, — серця він в грудях залізних не має…»

— Ще жахливіше те, що ніхто нас не послав. І поскаржитися ні на кого.

— Та, чорт візьми, хто, власне, держить нас тут? — тихо сказав Султанов, похиливши голову.

Товариші повільно потяглися до шурфу. Раптом Султанов міцно вп’явся пальцями в лікоть Чуриліна.

— Максиме Михайловичу, жовта земля!

Наверху купи викопаної породи грудками лежала якась особлива, зерниста і в той же час тверда глина рудувато-жовтого відтінку. Чурилін поспішив підняти розколотий вночі камінь — це була важка, масна на дотик, синьо-чорна порода. Зовнішній шар каменя був м’яким і з більш світлим, синювато-сірим відтінком.

— Води, Арсенію Павловичу, побільше води! — прошепотів Чурилін. — Та ось в затопленому шурфі візьмемо. Виливайте чай, чорт з ним! Потрібне друге відро. Ви починайте промивку жовтої породи, докінчите на л отеку, А я займусь уламками каміння.

— Невже… — почав Султанов.

— Почекайте! — різко обірвав Чурилін.

Неквапливо, наче зовсім не хвилюючись, Чурилін взявся промивати всі добуті кусочки твердої чорної породи, зчищаючи пухку корку і грязь.

Забувши про все на світі, геологи займалися своєю справою. Раптом Чурилін приглушено вигукнув і поквапно дістав з нагрудної кишені складну лупу. Султанов кинув лотік і підбіг до нього. На синювато-чорному фоні невеликого куска породи сиділи майже поряд три прозорих кристалики, завбільшки з горошину. Трикутні площадки їх граней не були абсолютно гладкими, але все-таки яскраво блищали. Кожний кристал являв собою дві з’єднані основами чотиригранні піраміди. Геологи не зводили очей з кристала. В блакитній тиші лісу чулося лише уривчасте дихання людей.

— Алмази, алмази! — горло Султанова стиснулося спазмою.

— Так, типові октаедри [16] Октаедр — кристалічна форма, восьмигранник. , як у Південній Африці, — сказав Чурилін. — Чистої води, хоч і не голубуваті. За тамтешньою номенклатурою — другий сорт вищого класу, так званий Перший Капський. От і все, Арсенію Павловичу, наша справа зроблена. Це ви… — Чурилін не доказав, стиснувши забруднену глиною руку Султанова. Той стомлено опустився на забризканий гряззю, прим’ятий багульник.

— Отже ця руда глина й є «іеллоу граунд» — жовта земля африканських копалень, — говорив Чурилін, — саме верхня і, до того ж, завжди збагачена алмазами покришка алмазної труби. Кількома метрами нижче піде синя земля — «блю граунд» — оця сама, грудки якої ми знайшли в жовтій землі. Це менш зруйнована, менш окислена кімберлітова порода. А наш ялиновий горб, без сумніву, оконтурює межу алмазної труби. Такі горби часто допомагають в Південній Африці при розвідуванні алмазних родовищ, показуючи виступаючу на поверхню, але сховану під ґрунтом верхню, розширену частину труби.

І пам’ятайте, дорогий Арсенію Павловичу, головна заповідь африканських шукачів алмазів: де одна труба, там шукай ще декілька. Вони ніколи не бувають поодинці! Зараз нам треба промити всю нариту жовту землю, старанно відібрати зразки. Щоб нести їх, доведеться відмовитися від частини продовольства. Репер [17] Репер — високий сигнальний чи розпізнавальний знак. , заявочний стовп, — і вдосвіта виходимо звідси: наше життя тепер особливо дорогоцінне.

Султанов востаннє струснув лотік і висипав на аркуш чистого паперу все, що залишилося після промивання цілої тонни жовтої землі. На білому аркуші розсипалися дрібні кристали — стовпчасті, призматичні, багатокутні, червоного, бурого, чорного, блакитного, зеленого кольорів. Це були супровідні алмазові ільменіт, піроксен, олівін та інші стійкі мінерали. А серед них, наче кусочки скла і все ж не схожі з ним, своїм сильним блиском вирізнялися дрібні кристали алмазів. Тут було біле, як чиста вода, каміння, було й вкрите шершавою бурою кіркою. Деякі кристали мали рожевий або зелений відтінок.