Генрi Лайон Олдi - Де батько твій, Адаме?

Здесь есть возможность читать онлайн «Генрi Лайон Олдi - Де батько твій, Адаме?» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2006, ISBN: 2006, Издательство: Факт, Жанр: Фантастика и фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Де батько твій, Адаме?: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Де батько твій, Адаме?»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Для великого числа шанувальників письменника Генрі Лайона Олді давно вже не секрет, що це — псевдонім харківського письменницького тандему, Олега Ладиженського і Дмитра Громова, добре відомого серед шанувальників фантастики. Закони жанру дають фантастам пріоритет ставити будь-які філософські питання, аж до апокаліптичних, але зобов’язують убирати це в барвисту й захопливу форму. Метри блискуче використовують переваги й не менш вдало грають сюжетами, образами й стилем.

Де батько твій, Адаме? — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Де батько твій, Адаме?», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Виділення субосіб?

— Ну, це для лікарів. Суб, шмуб!.. Я тобі по-нашенськи. Інакше, вибачай, не умію. Тут головне інше: брехати не виходить. Брехня, вона кисла. Відразу оскома. Для справ — краще не придумати. Хоча, знаєш, не завжди…

— Кисла?

— Ну, така… Наче яблучко. Зелена антонівка. Пробував?

Кирило кивнув, вдав, що зрозумів. Отже, брехня кисла. А правда солодка. Зелена антонівка і варення з малини. А еротичні фантазії пахнуть пармськими фіалками і сяють перламутром. Важко, майже неможливо уявити собі весь ланцюжок образів, передаваних «ментиками». Інформація, зрощена з відчуттями. Текст, невіддільний від почуттів. Слово «кипарис» як абстрактне поняття «хвойне дерево», слово з семи букв, трьох голосних і чотирьох приголосних, укупі з йодистим ароматом моря, вогнем заходу, криками чайок над водою…

П’ять справ одночасно. Сто справ. Тисяча. Тільки для мізків.

Час їхати за Вандою.

— Я тобі ось що скажу, Кирилище, — кинув в спину сусід, перш ніж знов сховатися під днищем машини. — Дурять нашого брата. Я чув, «ментики» — вони… Коротше, від самого початку безрозмірні були. Їх з глушаками в продаж пустили, тимчасово. Щоб капусти більше зрубати. Ох, дурять…

Ердель Маргінал провів Кирила до рогу і помчав назад: жирувати на травичці.

Таксі підкотило відразу, ледве потенційний клієнт встиг стати на узбіччі й підняти руку. Відкрилися дверцята:

— Далеко?

— На Отакара Яроша. Біля готелю «Мир».

— До тест-центру, шефе? Тоді червінець.

— Сам ти шеф. Сім, і ані на копійку більше.

— На восьми зійдемося? — таксист був молодий, веселий. Бувають такі зухи: кепка з хвацьким напуском, лоб схований під козирком. Одні очі блищать зайчиками. І руки на бублику: всуціль у синяві наколок. — Мені аліменти платити, рубля не вистачає!

— Поїхали…

— Дверима сильніше грюкни, гаразд?

Шини зашаруділи по асфальту. Обігнавши нудну «Мазду», таксі набрало швидкість.

— Замовляти їдеш, шеф? Або так, придивитися?

— Придивитися, — розмовляти не хотілося. — Я сейф , мені тільки дивитися залишилося.

— А-а… — таксист раптом став збіса схожий на Семена Григоровича. — Ясно. Ну і правильно. Хріна там, в цих залізках. Я, коли женихався, «патник» здуру начепив. Чую серцем: кльова у мене дівка! Завжди радісна, задоволена, душа співає… І у мене у відповідь: солов’єм. Потім, після штампу, з’ясував: стерва вона. Радісна. Дусту в чай підсипле, і по життю щаслива. Почуття, м-мати їху|…

— Розійшлися?

— Ну! Говорю ж: аліменти… Хлопець росте. Хороший хлопець, ласкавий. У мене. А «ментик» я собі не візьму, ні! Довбешка не кавун, чого її на скибочки, їху м-матір…

Кирило раптом образився. За Ванду.

— Ніхто вашу довбешку різати не збирається. Телепатичний зв’язок — гігантський прорив у історії Людства! Виділення субосіб з вузькою спеціалізацією, їх розшарування й інтеграція за першим же бажанням…

Таксист збив кепку на потилицю.

— Тиграція-хренація! А довбешку все одно не дам… І потім, шефе: ти чого розоряєшся? Якщо не брешеш, що сейф . Платять тобі за рекламу, чи що? М-мати їху, куди преш! Не сіпайся, шефе, це я не тобі…

Замовкнувши, Кирило став дивитися у вікно. Вони вже виїхали на проспект, і тепер уздовж дороги тягнулися вітрини, вивіски, рекламні щити. На тролейбусних зупинках юрмилися люди, біля входу в метро торгували арахісом, батареями і журналами. Таксист, мабуть, образившись, теж не намагався продовжити бесіду. Включив радіо, знайшов хрипкий «блатняк» і почав насолоджуватися. Кирило раптом подумав, що цей таксист, швидше за все, ще до Нового року обзаведеться «ментиком». В кредит. Або у друзів позичить. Тому і свариться, сам себе накручує: щоб страх подолати. Цей страх, властивий багатьом, долається швидко. Тільки у людей похилого віку, що заскніли в ненависті до змін, він домінує. Ось і таксист: заховає «ментик» під кепкою, крутитиме бублик, одночасно роблячи десять справ. Одна субособа обговорить з шофернею вчорашній матч «Торпедо — Металіст», інша домовиться з приятелями, хто прихопить пиво для недільної рибалки, третя підчепить замовлення у диспетчера — безпосередньо, без радіомаячка, що вічно ламається…

— Приїхали, шефе.

Розплачуючись, Кирило потай здивувався, бо таксист не став канючити «додаєчки за швидкість». Натомість кепка довірливо подалася до клієнта:

— Чуйш, шефе… А правда, що всі вірмешки — сейфи ?

— Дурниці. Хто вам таке сказав?

— А ти наш, місцевий?

— Наш. А що, на вірменина схожий?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Де батько твій, Адаме?»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Де батько твій, Адаме?» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Лайон де Камп - Башня Занида
Лайон де Камп
Н. Герасименко - Батько Махно
Н. Герасименко
Генрi Лайон Олдi - Вкласти душу
Генрi Лайон Олдi
libcat.ru: книга без обложки
Лайон Спрэг де Камп
libcat.ru: книга без обложки
Борис Гринченко
libcat.ru: книга без обложки
Лайон де Камп
libcat.ru: книга без обложки
Неизвестный Автор
libcat.ru: книга без обложки
Неизвестный Автор
Отзывы о книге «Де батько твій, Адаме?»

Обсуждение, отзывы о книге «Де батько твій, Адаме?» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x