Генрi Лайон Олдi - Де батько твій, Адаме?

Пророк був у брудній сорочці навипуск.

Пророк був у м’ятих штанях з вельвету. Пророк — говорив. Пророка слухали. Без роззявлених ротів і вогню в очах, але цілком доброзичливо. Із розумінням.

— …недарма сказано: широка дорога, що веде до брам Пекла, і багато хто піде по ній! Лише мала часточка побачить стежку вузьку, що веде до Небесного Дому — але й зрячі не зважаться ступити на неї! Роззирніться довкола, брати мої! Узріте правоту віщих слів! Що є хвалений ментальний зв’язок, як не диявольська проба? Кому це вигідно: зв’язати душі й розум людські єдиною ниткою, а насправді — піймати в сіті?! Одна людина вільна. Вона може піти за пастирем, але по своїй волі, за своїм вибором. Натовп іде за ватажком, не за пастирем. Кому потрібно перетворювати нас на стадо? Кому, я вас питаю?! Куди він це стадо поведе?!

Перекручує, завважив Кирило. Люди з «ментиками» — не стадо. А от аналогія з сіткою вельми доречна. Наче Інтернет, який зараз, до речі, стрімко занепадає, у часи його розквіту. Кожен мозок — могутній сервер, здатний одночасно зв’язуватися із безліччю собі подібних. Відразу спливає думка про підступний психовірус або таємний код, знайдений у лабораторіях усюдисущих спецслужб. У лічені години зараза розповсюджується по ментальній «мережі», вражаючи бідне Людство (окрім сейфів, звичайно!). Маси божевільних, орди зомбі… Скільки списів було зламано в «жовтій» пресі! Скільки бестселерів на один день було викинуто на прилавки книгарень! Люди із задоволенням лякалися, потай розуміючи: нісенітниця. Страшилка дута. Навіть якби існував психовірус — побоялися б зв’язуватися. Хіба що повний маніяк…

…або сейф !

Думка була раптовою і трохи моторошною. Але тільки в першу мить. Кирило розсміявся. Ніколи раніше не намагався аналізувати бульварну нісенітницю. А ледве задумався — ось він, результат. Значить, лежало на поверхні, як будь-яка банальність. Сам винен.

На жаль, «пророк вульгарис» помітив усмішку Кирила, прийнявши її на свій рахунок.

Гнівно-викривальний перст уперся в зухвальця:

— А чи знаєш ти, скільки людей втратили роботу? Скільки пішли по світу, проклинаючи мерзенного спрута — «Ментат Інтернешнл»?! Ти веселишся, а їх сім’ї голодують! Відповідай: знаєш?!

Кирило знизав плечима:

— Знаю.

Він справді знав. До Нового року написав велику аналітичну статтю з цього питання. «Ментики» поставили на межу банкрутства цілу сферу індустрії: інформацію і зв’язок. Інтернет, стільникові і звичайні телефонні комунікації; до певної міри — радіо і телебачення. «Паперові» видання поки трималися, хоча їхні позиції також помітно похитнулися. Проте глобальної кризи світової економіки це не викликало, не зважаючи на прогнози ряду соціологів. Навіть безробіття залишалося в прийнятних рамках. Завдяки «ментику» людина могла за найкоротші терміни освоїти нову спеціальність, вивчити іноземну мову, перекваліфікуватися у десятки разів швидше, ніж це робилося раніше. Знову ж таки, мозок, що працював тепер у більшості в багатозадачному режимі, як правило, швидко знаходив вихід з безвиході. Мало хто зі співробітників фірм-банкрутів у результаті вилетів «на узбіччя життя». У всіх розвинених країнах встигли включитися щонайпотужніші соціальні програми допомоги…

Де тільки гроші знайшлися?

— …І ти смієшся над словами правди, знаючи, яка вона?!

— По-перше, я сміявся не над вами, а над собою, — Кирила почав дратувати самовпевнений проповідник, від якого на додачу несло спиртним. Слухати п’яні одкровення, та ще й покірно терпіти особисті випади?! Ні вже, це — не для мене! — А по-друге, я теж не в захваті від того, що відбувається на нашій кульці. Лише треба бути об’єктивним. Корпорація «Ментат Інтернешнл» — один з головних спонсорів соціальних програм захисту. Плюс створювані корпорацією нові робочі місця. Чи ви про це вважали за краще тактовно забути?

Тепер погляди слухачів були прикуті до Кирила.

— С-сука! — пророк похлинувся слиною, разом залишивши піднесений штиль. — Іуда! Подляну ліпиш?! Люди!!! Вони вже тут, вони сюди пробралися!

— Угамуйся, Степане, — кинув хтось цілком миролюбно. — Хлопець свій. Наш, значить, хлопець. Оно, «ментика» немає…

— «Ментик» він удома залишив!

— Теж правда, до речі…

— Вони!!! Вони без «ментиків» можуть!

— Точно! Я чув…

— Чув він! Я сама бачила!..

Це була правда. За декілька років роботи з «ментиком» людина здобувала здатність до менто-контакту без «милиць техніки», як виразився одного разу Мішель. Ванда, наприклад, вже майже рік обходилася без обруча. Комунікатори пробуджували й закріплювали в користувачах здатність до телепатії, і навіть найупертіші ретрогради не могли цього заперечувати. Ще п’ять-шість років…