Девід Селтцер - Фантастика Всесвіту. Випуск 4

Володимир Митрофанов (нар. 1929 р.) — редактор відділу художньої прози журналу «Всесвіт», член Спілки письменників України, автор численних перекладів з американської літератури, зокрема творів Г. Бічер-Стоу, Марка Твена, Е. Хемінгуея, Е. Колдуелла, Р.-П. Уоррена, Т. Капоте, Р. Бредбері, С. Кінга та ін., а також низки творів англійських та інших англомовних письменників.

Так (італ.).

Головна лікарня (італ.).

Це не той (італ.).

Пожежа. Років зо три тому (італ.).

Борис Віан (1920–1959) — відомий французький письменник, чиї фантастично-гротескові твори ось уже кілька десятиліть викликають неминущий читацький інтерес.

Не так давно читачі «Всесвіту» мали змогу познайомитись з одним із основних його романів «Червона трава» (1994, № 4). Пропоноване оповідання — із збірника «Мурашки» (1949).

Перекладено за виданням: Boris Vian. Les Fourmis. Nouvelles. Jean-Jaeques Fauvert editeur, 1962.

В. С. Омельченко, 1995, переклад.

© Наталя Лень та Богдан Жолдак, 1995, переклад українською мовою.

Курт Воннегут (нар. 1922 p.) — видатний американський письменник, чиї твори широко відомі в усьому світі. Український читач знайомий з його романом «Бойня № 5» (1976), а також з опублікованими у «Всесвіті» романами «Балаган, або Кінець самотності» (1984, № 12), «Галапагос» (1990, № 8, 9).

Для творчої манери Воннегута характерне поєднання фантастики з реалізмом.

Публіковані оповідання написані в 50-і та 60-і роки.

Жоржі Амаду (нар. 1912 р.) — видатний бразильський письменник, що ввійшов у літературу на початку 30-х років і опублікував відтоді понад двадцять томів художньої прози — романів, повістей, оповідань та нарисів, белетризованих біографій. Бувши членом компартії, в окремих творах 40-50-х рр. віддав данину ідеологічно тенденційному «методові соціалістичного реалізму», але згодом повернувся до зображення історії та сучасного життя своєї країни засобами народної художньої творчості й невдовзі здобув популярність у цілому світі.

Досить широко відома творчість Амаду й в Україні. Починаючи від 1960 р., тут перекладено його романи та повісті «Червона прорість», «Габрієла», «Тереза Батіста прагне жити спокійно» («Всесвіт», 1974, № 5–7), «Капітани піску», «Дві смерті Кінкаса Водожаха», «Китель, сюртук, нічна сорочка» («Вс.», 1981, № 8), «Малий баїянець» («Вс.», 1985, № 7).

Пропонуємо увазі наших читачів ще один роман старійшини бразильської літератури, в якому письменник у властивій йому народно-оповідній манері, часто-густо забарвленій соковитим гумором, зображує живі картини зародження сучасної цивілізації в диких нетрях сельви, з любов’ю змальовує образи простих людей з народу.

Перекладено за виданням: Jorge Amado. Tocaia Grande.

A Face Obscura. Publicacoes Europa-America [Portugal, 1984].

© А. О. Перепадя, 1995, переклад.

Перепадя Анатоль Олексійович (нар. 1935 р.) — перекладач з романських мов, член Спілки письменників України, лауреат французько-української премії імені Миколи Зерова 1993 року за кращий переклад з французької літератури. За останні роки у «Всесвіті» опубліковано його переклади романів Джузеппе Фави «Достойні громадяни», Альберто Моравіа «Увага до жінки», Джорджо Щербаненко «Приватна Венера», повістей Франсуа Моріака «Поцілунок прокаженому» і Леонардо Шаші «Будь-яким способом».

Комарка— одиниця адміністративного поділу, район.

Фазендейро— власник маєтку, поміщик.

1 легуа дорівнює 5 км.

Жагунсо— найманець, бандит.

Сеу— скорочене від «сеньйор».

Сертан— внутрішні посушливі райони Бразилії.

Сержипанець— уродженець штату Сержипе.

Капанга— найманець, бандит.

Кабра— метис від негра й мулатки або мулата й негритянки.

Кафуз— метис від негра та індіанки.

Алкейре— міра земельної площі, що в різних штатах Бразилії дорівнює від 24 200 до 48 400 м2.

Мілрейс— старовинна португальська й бразильська монета.

1 арроба дорівнює 15 кг.

Каатинга— зарості чагарів та низькорослих дерев.

Грінго, грінга— зневажлива назва північноамериканців.