Юрій Тис - К7

— Замалі! — справив Семен.

— Правда, замалі. Але ждати не можемо.

— А звідки їх узяти? — запитала Гаська.

— З Місяця! — відповів дядько.

— Це байка чи правда? — вражено запитала Гаська.

— У кожній байці є трохи правди! — сказав дядько.

— Справа в тому, — пояснив Семен, — що ми сподіваємося знайти К7 на Місяці. Або на іншій планеті. Перевірити нам з Землі годі, бо викриваючі прилади не діють на такі віддалі.

— Так чи інакше, — докинув я, — ми готові до лету у Всесвіт.

— А готові ми тому, що погінну силу маємо в запасі. Ракета, чи радше прилад до лету, готовий і захований у безпечному місці. Маючи К7, можемо без труду відв’язатися від Землі і будь-якого іншого небесного тіла, і так само легко причалити. Для нас не існує тут питання, яке для інших є дуже важким і якого ще не розв’язав ніхто!

— А як з фотами? — спитав дядько.

— Все гаразд. Зараз запустимо ракету, — відповів Семен. — Вони готові до вистрілу. Можемо слідкувати за її летом.

Він дав мені знак рукою, і я приспособив усе, щоб ми могли вигідно спостерігати літ ракети. Семен запустив її електронним приладом. Це була одна з тих, що ми їх заховали у скелі.

Я погасив світло, і на скляній плиті появилася світляна точка.

— Починає автоматично фотографувати, — пояснив Семен. — Стягну її назад, і знайдемо опісля спеціальним приладом.

Перед нами пересувалися ліси і міста, ріки і гори, врешті заголубіло море.

— Океан, — пояснив Семен. — Тепер приспішу літ ракети.

Гаська із здивуванням дивилася, як Семен не тільки кермував ракетою, але міняв її висоту.

— Фотографує удень і вночі! Працює ультрачервоним світлом великої потужности. Докладність образу просто неймовірна.

— Еспанія! — скрикнула Гаська, пізнавши контури іберійського півострова.

— І Україна! — докинув Семен після кількох хвилин.

Він змінив курс лету і зменшив висоту.

— Москалі відкриють її радаром! — остеріг дядько.

— Хай! — легковажно відповів Семен. — У радарі залишиться тільки легкий слід по ній. Скорість шалена.

— Москва! — заговорив дядько.

Семен обнизив літ ще більше і зменшив скорість. Перед нами пересувалися вулиці, довгі черги кам’яниць, арешті появилася Червона Площа. Пересувалися звільна будинки Кремля і його вежі, ракета перейшла цілком низько повз будинок МВС, окружила кілька кварталів і знову вийшла на Червону Площу.

— Тепер цілком певно помітили її радаром!

Семен захихотав:

— Можна уявити собі переполох московської банди у Кремлі!

— Надзвичайно! — захоплювалася Гаська.

— Такою ракетою можемо вцілити де забажаємо! — заговорив дядько. — Тільки треба помістити в голівці невеличкий ладунок вибухової відміни К7, і більш нічого.

Я згасив прилад і засвітив світло.

— Вийдім трохи на терасу! — промовила Гаська, схвильована тим, що тут чула й бачила.

Погодилися радо, кожний-бо відчув потребу широких просторів, глибокого віддиху й рівноваги духа. А найбільше я.

— Вирішено! — закінчив дядько. — Подробиці обговоримо — і за діло!

На терасі ми всі мовчали. Може, тому, що ніч була така таємнича, може, з поваги перед великим ділом і невідомим майбутнім. Зорі грали яскравими вогнями, і простори були напоєні якоюсь незбагненною містерією.

«До уряду СРСР!

УЛЬТИМАТУМ

1. Продовж 30 днів усі вояки, урядовці і служба безпеки московської національности мають покинути Україну і території з етнографічною українською більшістю. На їх місце мають повернутися (на кошт московської республіки) всі українці, що розсіяні по цілому СРСР, включно з в’язнями й засланими на важкі роботи.

2. Продовж 30 днів московський уряд має зголосити в Організації Об’єднаних Націй своє рішення, що московська республіка не зацікавлена поневоленими тепер народами, які мають право проголосити свою незалежність.

3. Продовж 90 днів і після створення тимчасового українського уряду відбудуться в Україні вибори.

4. Новий вільний уряд України устійнить висоту відшкодувань, які московська республіка заплатить за довголітній визиск України та за індивідуальні пошкодження українців б і льш о вицькими експериментами, нелюдською поведінкою, ув’язненнями, виселеннями та іншими втратами на здоров’ї і майні.

5. Дозволяємо, щоб московська держава існувала далі в своїх етнографічних кордонах, які будуть установлені конференцією вільних держав колишнього СРСР, під умовою, що московська територія буде окупована об’єднаними військами тих народів до часу, поки московський народ, репрезентований своїм тимчасовим урядом, а) не зверне всіх національних скарбів інших народів, загарбаних продовж століть і б) не виявить доброї волі співжити з визволеними народами.