Борис Штерн - Смарагдова планета

ГОЛОС: Ні. Ви мене зовсім не здивували. У нас давно не дивуються іноземцям. І не приглядаються до чужого одягу. Кожний одягає, що хоче.

ВТІКАЧ: Як гарно у вас. Місто в каштанах. Чи як у вас ці дерева називають?

ГОЛОС: Називайте каштанами, якщо вам це до вподоби.

ВТІКАЧ: Я недавно був на війні. Який це жах! Саме отакий райський куточок — дерева, троянди, ошатні будинки — за якихось півхвилини одною ракетою — на попіл.

ГОЛОС: Даруйте, війна — це де?

ВТІКАЧ: Де саме війна?..

ГОЛОС: Дивна країна. Ніколи не чув про таку. Війна… Це острів? Кажете, там сталася катастрофа з ракетою? Яка трагедія…

ВТІКАЧ: Ви… Ви не знаєте — що таке війна?

ГОЛОС: Ні. Я взагалі не обізнаний з географією.

ВТІКАЧ: А у вас що, ніколи не буває воєн?

ГОЛОС: Катастрофи трапляються і в нас. Якщо ви їх маєте на увазі. Аварії… Ось учора приміський потяг зійшов з рейок. Наш головний лікар через це на роботу запізнився.

ВТІКАЧ: Так… Ви знаєте, в мене мало часу. Зовсім обмаль. А хочеться ще місто оглянути. Можливо, я поживу у вас. Мені тут так подобається.

ГОЛОС О, будь ласка! Пробачте, що одразу не запросив вас до себе. В мене затишна кімната. Сосна під вікнами. Повітря чудове. Живіть, скільки захочете.

ВТІКАЧ: Я не мав не увазі вашу оселю, дякую. Але… Ви що, так просто запрошуєте до себе незнайомця? А якщо я злодій? Шахрай?

ГОЛОС: Екзотична професія. Ви мені повідаєте коли-небудь, що це за фах — шахрай?

ВТІКАЧ: Це швидше — покликання…

ГОЛОС: Пийте каву, охолоне.

ВТІКАЧ: ( П’є ). А з поліцією у мене проблем не буде? Я, знаєте, документи загубив. Взагалі, який тут паспортний режим? Як довго можна не ставати на облік?

ГОЛОС: Поліція? У цьому слові знайомий корінь: пол… Полі… Не підказуйте. Так. Поліфунціональність, полісемантика… Поліція — це, мабуть, служба суспільного добробуту. А навіщо вам ставати на якийсь облік? Вони самі вас розшукають, якщо вам щось знадобиться. Зателефонуєте. Скажете, чого потребуєте — і все.

ВТІКАЧ: У вас що — і поліції нема? Спеціальної служби для боротьби з підривними елементами, ворогами влади, злодіями?

ГОЛОС: Нема. А може, і є. Ви не хвилюйтесь так. Пошукаємо разом, якщо вам дуже потрібно.

ВТІКАЧ: Боже мій! Нарешті… Щасливий сон. Щасливий, щасливий світ!

ГОЛОС: Що з вами? Вам погано?

ВТІКАЧ: Мені ніколи не було так добре! Скільки пошуків. Скільки страждань. Ви не повірите. Я не іноземець. Я взагалі не з цього світу… Ні, ні, не думайте про мене погано…

ГОЛОС: А я й не думаю. Я слухаю вас.

ВТІКАЧ: Ви знаєте, що таке паралельні світи?

ГОЛОС: Приблизько.

ВТІКАЧ: Це дуже просто. Для того, хто знайомий з теорією відносності та нелінійною геометрією… Втім, уявіть собі: у Всесвіті існує безліч паралельних світів. І кожний живе за своїми законами. І всі вони — у чомусь подібні, у чомусь — ні… Здається, я перебував у найгіршому з них.

ГОЛОС: Знаєте, вам, думаю, справді краще піти зі мною.

ВТІКАЧ: Ви не вірите, що я з іншого світу, який існує в паралельному просторі та часі?

ГОЛОС: Чому? Мій сусід — народився в іншій Галактиці. У нього досить дивні звички. Щоправда, в шахи він фас добре. А на третьому поверсі, я знаю, мешкає людина з минулої епохи. Вона випадково потрапила в наш час э науковою експедицією.

ВТІКАЧ: Ви давно мандруєте в часі? Коли у вас відкрили темпоральний перехід?

ГОЛОС: Не скажу точно. Цей чоловік з минулого живе з нами вже років десять.

ВТІКАЧ: Ви масте таку розвинену науку і не виготовляєте зброю, не воюєте?

ГОЛОС У вас якийсь дивний світ. Здається, він не паралельний нашому, а перпендикулярний. Цікаво було б побувати в ньому.

ВТІКАЧ: Боронь вас Боже. Я полковник десятої його імператорської величності десантної бригади… Бачите цей браслет?

ГОЛОС: Звичайний годинник.

ВТІКАЧ: Трохи схожий. Це пристрій, що дає мені змогу підкоряти інших своїй волі. Ось ви… Вам здається, що ми говоримо на одній мові. Я запозичив з вашої пам’яті необхідні слова за допомогою цього приладу. Практична річ для диверсанта? Одяг на мені — сам набуває форми та кольору, що властиві навколишньому середовищу. Зброї, щоправда, я позбувся. Та не це головне. Головне — завдяки приладу я можу точно дізнатися, хто говорить правду, а хто ні. Ось ви. Ви жодного разу не збрехали.

ГОЛОС: А навіщо мені брехати?

ВТІКАЧ: Щаслива людина. Все життя я тільки і робив, що брехав, видавав себе за іншого, шукав чужої довіри. А потім — убивав, убивав… Чужих і своїх. Золотий комір одержав. Це нагорода у нас така. Пістолет іменний… А другого дня генерала, що мене нагороджував, і дружину його — з того пістолета… Наказ імператора. Зрадники. Ви не розумієте мене? І не варто… Набридло. Не можу більше. У мене в кишені — прилад. Імперські науковці винайшли. Дає змогу переходити в паралельні світи. Мене в розвідку послали. Чи не можна завоювати якийсь з паралельних світів? Щоб служив його величності.