Володимир Владко - Чудесний генератор

Рая зітхнула й сіла на стілець біля генератора. Її сині очі ласкаво поглянули на Містера-Пітерса — і йому стало трохи ніяково. Рая поправила халат і спитала знову:

— І нічого не можна зробити?.. Не можна прискорити?

Містер-Пітерс уперто покрутив головою. Це означало «ні в якому разі». Рая знов зітхнула:

— Бачите, Містер-Пітерс, я ж навіть відмовила Олесеві… вирішила не їхати з ним кататися на човні.

— Чому?

— Так, знаєте… захотілося дуже попрацювати з вами ввечері, порозмовляти радіом з якими-небудь аматорами… в Африці, або Зеландії… Адже ви будете сьогодні ввечері працювати на двобічному зв’язку?

— Звісно, буду, — необережно відповів Містер-Пітерс.

Очі Раї трішки, на невловиму мить, блиснули — і знов згасли.

— Отже, я хотіла попрацювати з вами… але для того мені обов’язково треба просвітити мого кроля… з вами, знаєте, так цікаво працювати… мені дуже подобається…

Рая знов поглянула на Містера-Пітерса. Що то за дивна річ — ласкавий погляд синіх дівочих очей!

Містер-Пітерс схилив голову до Раї і сказав пошепки:

— Знаєте, що? Здається, мені пощастить раніше справити генератор. Це, знаєте, можна. Ось, бачите?

Містер-Пітерс натиснув важіль рубильника. Спалахнули газотрони випростувача. Засяяла блакитнуватим світлом лампа генератора. Стало чути знайоме шипіння. Генератор працював. Рая сплеснула руками:

— Ой, як чудово! Значить, можна просвітити мого кроля? Милий Містер-Пітерс, як чудово! Зараз, несу, зараз!

— Але… Але я не сказав, що зараз… е-е, слухайте, Раю…

Проте, Раї вже не було. Вона побігла по кроля.

Містер-Пітерс зітхнув і почухав підборіддя:

— Чортова дівчинка… завжди обкрутить по-своєму…

Він знов схилився над генератором. Але двері розчинилися: мабуть, поверталася з кролем Рая. Не підводячи голови, Містер-Пітерс сказав:

— Тільки, знаєте, Раю, давайте швидше. Мені дуже треба сьогодні ще самому попрацювати з відрядником. Давайте вашого кроля… ой!

Звівши очі, Містер-Пітерс побачив біля себе не Раю. Коло стола стояв Олесь. Він тримав у руках великий мішок з зерном. Він одверто, чистим, невинним поглядом дивився на Містера-Пітерса. І стільки невинності було в тому погляді, що Містер-Пітерс навіть сплюнув:

— Чого тобі треба?

— Бач, мені здалося, що я чую шипіння генератора… Я взяв цей малесенький мішок, думаю: от, добре, Містер— Пітерс уже полагодив генератор… яке щастя!.. Так можна попрацювати?

Містер-Пітерс відкрив уже рот, щоб вилаятися, але Олесь попередив його:

— Ага, ага, звісно, можна, я й сам бачу. Все працює… давай швидше, бо, мабуть, зараз Рая прийде… Ти ж на неї чекав? І говорив щось до неї, коли я увійшов.

Містер-Пітерс сплюнув ще раз:

— Працюй, чорти б з тобою працювали!

А коли Олесь уже розсипав зерно в касеті, в дверях показалася Рая. Дивно, вона не принесла кроля. Вона навіть не помічала в кімнаті Містера-Пітерса. Вона звернулася просто до Олеся:

— Олесю, тільки ви не затримуйтеся. Адже мені треба після вас ще просвітити мого кроля інакше я не можу їхати.

Олесь відповів їй, не відриваючись від роботи:

— Майте на увазі, Раю, човен замовлено, запізнюватися не можна.

— Гаразд, гаразд, — відгукнулася Рая, — я встигну. А куди ми поїдемо? Я думаю, просто до парку…

Далі Містер-Пітерс не слухав. Він вийшов з лабораторії, обіцяючи собі надалі ніколи не піддаватися улесливим синім очам, що вміють так чудово дивитися й обтуманювати людей, як їм захочеться.

— Оце так попрацював на самоті, дайбл, — пробурчав Містер-Пітерс, — от, чортова дівчина… навколо пальця обвела… «хочеться з вами попрацювати, не поїду на човні…» Хм… а ти й розтанув, дурню? Теж мені, закохана шляпа!

Він пройшов повз заглибленого в думки Рому, що ще й досі переживав своє нещастя — зламаний генератор.

— Пішли, Ромо, — сказав Містер-Пітерс, — кинь журитися. Працює генератор. Вже виправлено.

І вони вийшли з будинку. А зверху, з вікон лабораторії, на них дивилися веселі очі Раї й Олеся…

Проте, чи не час уже розповісти точніше й конкретніше, хто такі наші герої та що вони всі роблять коло генератора? Що то за дивні роботи, що за дивне сперечання навколо черги й можливості попрацювати довше?..

Насамперед, умовимося: нічого дивного тут немає. Все йде своїм шляхом, цілком закономірно. Дуже просто.

Є чотири науково-дослідницькі інститути: електротехнічний, сільськогосподарський, харчовий і біологічний. Різні інститути, з різними роботами й напрямками. Але чого не буває в нашій чудесній країні?.. Вийшло так, що певна галузь науково-дослідницької роботи поєднала навколо себе інтереси представників цих чотирьох наукових інституцій. Представники інститутів побачили, що їм найкраще працювати разом. Так утворилася бригада.