Мари Кондо - Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

Мій критерій для вирішення того, чи залишити якусь річ, – торкнутися її і зрозуміти, чи викликає вона радість. Але за природою людині притаманно заперечувати необхідність щось викинути, навіть коли вона знає, що це потрібно зробити. Речі, яких ми не можемо позбутися, навіть якщо вони не дають радості, становлять справжню проблему.

Мислення людини можна поділити на два загальні типи: інтуїтивне та раціональне. Коли мова йде про вибір того, що викинути, саме раціональне мислення створює проблеми. Хоча інтуїтивно ми відчуваємо, що річ не становить для нас жодної цінності, наш розум пропонує усі можливі аргументи на користь того, щоб її не викидати, наприклад: «Мені вона знадобиться пізніше» або «Викинути її – прояв марнотратства». Такі думки безупинно крутяться в голові, і розлучитися з цією річчю стає неможливо.

Я не стверджую, що сумніватися – неправильно. Нездатність ухвалити рішення демонструє певну міру прив’язаності до якось предмета. І не в усіх виборах потрібно покладатися лише на інтуїцію. Але саме тому нам необхідно уважно розглянути кожну річ і не дозволяти думкам про марнотратність відволікати нас.

Коли ви натрапляєте на річ, яку не можете викинути, уважно подумайте, чому ви взагалі її зберігаєте. Коли ви її придбали і що вона тоді для вас означала? Переоцініть ту роль, яку вона відіграє у вашому житті. Якщо, наприклад, ви маєте одяг, який колись придбали, але так і не носили, вивчайте по одній одежині за раз. Де саме ви придбали цю річ і чому? Якщо ви придбали її, бо вона гарно виглядала на вітрині магазину, тоді вона виконала свою функцію, подарувавши вам відчуття радості в момент покупки. Тоді чому ви жодного разу не вдягли її? Через те, що зрозуміли, що вона вам не личить, коли приміряли її вдома? Якщо так і якщо ви більше не купуєте одягу такого самого фасону чи кольору, тоді ця річ здійснила ще одну важливу функцію: вона навчила вас розуміти, що вам личить, а що ні. Насправді ця одежина вже виконала свою роль у вашому житті, і ви з легкістю можете сказати: «Дякую, що дала мені радість, коли я тебе придбала» або «Дякую, що підказала, що мені личить» – і можете з нею розлучитися.

Кожний предмет виконує якусь роль. Не кожну одежину потрібно носити, поки на ній з’являться діри. Те саме стосується і людей. Не кожна людина, яка трапляється вам у житті, стане вашим другом, коханим чи коханою. З деякими вам буде важко ладити, з іншими – взагалі неможливо. Але вони вчать вас найважливішого: вони дають зрозуміти, хто вам подобається , щоб цінувати цих особливих людей ще більше.

Якщо ви натрапляєте на річ, яку не можете викинути, ретельно подумайте про її призначення у вашому житті. Вас здивує те, скільки речей, якими ви володієте, вже виконали свою роль. Визнаючи їхній внесок і відпускаючи їх із вдячністю, ви справді зможете навести лад з тими речами, які вам належать, та з вашим життям загалом. У результаті саме те, що залишиться, становитиме для вас справжню цінність.

Аби по-справжньому цінувати важливі для вас речі, спочатку вам необхідно позбутися тих предметів, які виконали свою мету. Викинути те, чого ви вже не потребуєте, – це не марнотратство й не ганьба. Чи можете ви дати слово, що цінуєте те, що заховане настільки глибоко в шафі чи шухляді, що ви й забули про його існування? Якби речі вміли відчувати, вони були б нещасливі. Визвольте їх із в’язниці, до якої ви їх посадили. Допоможіть їм утекти з того віддаленого острова, на який ви їх заслали. Відпустіть їх із вдячністю. Не лише ви, а й ваші речі відчують чистоту та свіжість, коли ви закінчите прибирати.

Двері відчиняються, і з’являється жінка, яка дивиться на мене трохи стурбовано: «Д-доброго дня». Мої клієнти майже завжди трохи напружені, коли я навідуюся до їхнього дому вперше. Причина цієї напруженості полягає не в сором’язливості, а в потребі приготуватися до серйозного випробування.

«Ви думаєте, ми справді зможемо прибрати в моєму домі? Вам же тут ніде стати».

«Я не розумію, як можна повністю прибрати дім за такий короткий період часу».

«Ви сказали, що ніхто з ваших клієнтів не повернувся до безладу знову. А якщо я буду першою?»

Я відчуваю їхнє нервове хвилювання, але безсумнівно знаю, що кожен із них упорається. Навіть ліниві та неохайні люди й ті, які належать до покоління ледачих та зайнятих, можуть навчитися правильно прибирати, якщо застосовуватимуть метод КонМарі.