Мари Кондо - Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

Здивована, я оцінила, що її гардероб мав містити приблизно дві тисячі одиниць одягу. І тільки побувавши в неї вдома, я все нарешті зрозуміла. Коли вона відчинила дверцята своєї шафи, яка сягала до самої стелі, я розкрила рота. Я почувалася так, ніби дивилася на переповнені плічка в хімчистці. Там охайно висіли не тільки пальта і спідниці, а також футболки, светри, сумки й навіть спідня білизна.

Моя клієнтка одразу ж розпочала детальне пояснення її колекції плічок для одягу: «Цей вид виготовлений саме для плетених речей, щоб вони не сковзали. А це плічка ручної роботи. Я придбала їх у Німеччині». Після п’ятихвилинної лекції вона посміхнулася мені й сказала: «Одяг не мнеться, якщо ви його вішаєте. І служить він довше, чи не так?» Після наступних її запитань я зрозуміла, що вона не складає свого одягу взагалі.

Існує два способи зберігання одягу: перший – вішати його на плічка, другий – складати його на полицях. Я можу зрозуміти, чому людям так подобається вішати свій одяг. Здається, що тоді з ним набагато менше проблем. Однак я наполегливо рекомендую обирати складання одягу як головний метод зберігання. «Але складати одяг на полицях завдає стільки клопоту. Набагато простіше повісити його на плічка в шафу». Якщо ви притримуєтеся такої думки, це означає, що ви ще не відкрили для себе справжнього ефекту складання.

Якщо брати до уваги економію простору, то розвішування одягу навіть не може конкурувати зі складанням. Хоча це певною мірою залежить від товщини одягу, ви можете розмістити від двадцяти до сорока складених одежин у такому самому просторі, який необхідний для розвішування десяти одежин. Кількість одягу клієнтки, про яку раніше йшла мова, ледь перевищувала середньостатистичну кількість одягу жінок. Якби вона його складала, у неї не було б проблем із розміщенням одягу в її просторі для зберігання. Охайно складаючи одяг, ви можете вирішити практично будь-яку проблему, пов’язану зі зберіганням.

Але це не єдиний ефект складання. Справжня перевага – це те, що ви маєте брати в руку кожну одежину. Проводячи руками по своєму вбранні, ви вкладаєте в нього свою енергію. Слово «зцілення» японською звучить «те-ате», що буквально означає «застосування рук». Цей термін виник ще до того, як з’явилася сучасна медицина, коли люди вірили, що, накладаючи руку на рану, вони сприяли загоєнню. Ми знаємо, що лагідний фізичний контакт з батьками – триматися за руки, гладити голову дитини, обнімати її – справляє на малюка заспокійливий ефект. Так само сильний, але лагідний масаж руками набагато краще розслабляє напружені м’язи, ніж поштовхи масажної машини. Здається, енергія, яка переливається в нашу шкіру від рук іншої людини, зцілює і тіло, і душу.

Те саме стосується одягу. Коли ми беремо одежину в руку та охайно її складаємо, ми, я так гадаю, передаємо їй енергію, яка позитивно на неї впливає. Правильне складання натягує тканину, розгладжує складки, а матеріал стає міцнішим і сповненим життя. Одяг, який був охайно складений, є еластичним та блискучим, що можна одразу помітити, адже він відрізняється від одягу, який був недбало запханий у шухляди. Процес складання – це більше, ніж просто надати одягу компактного вигляду для зберігання. Це процес турботи, вираження любові та подяки за те, що саме цей одяг підтримує ваш стиль життя. Тому в складання речей необхідно вкладати всю свою душу, висловлюючи їм подяку за те, що захищають наше тіло.

До того ж складання одягу після того, як його попрали та висушили, є можливістю по-справжньому розгледіти його у всіх деталях. Наприклад, ми можемо помітити місця, де тканина затерлася, або побачити, що певна одежина вже виглядає зношеною. Складання – це форма діалогу з нашим гардеробом. Традиційний японський одяг – кімоно та юката – завжди складали прямокутником, аби він ідеально поміщався в шухляди, зроблені за стандартними розмірами. Не думаю, що у світі є ще така культура, у якій контейнери для зберігання та одяг так добре підходили б. Японці швидко втямили, яке задоволення можна отримати від складання речей, ніби вони були генетично запрограмовані для такого завдання.

Одяг випраний і чекає, коли його приберуть, але саме тут багато людей застрягають. Складання здається зайвою роботою, особливо коли ці речі все одно доведеться незабаром вдягати. Багато людей цим не переймаються, і тому на їхній підлозі скоро назбируються купи одягу. Вони впадають у щоденну рутину, намагаючись вибрати якусь одежину з цілої купи одягу, а гора речей продовжує рости й нарешті заповнює всю кімнату.