Гаррі Каспаров - Зима наближається

Вибухи житлових будинків, що налякали Росію у вересні, переконали навіть тих, хто вважав, що вона мала б дозволити Чечні піти своїм шляхом у 1991 році. У людей з’явилася думка, що чеченці заслужили на все, що потім отримали. Захоплення лікарні, підриви родичів солдатів — це були нелюдські акти, тому рукавички було скинуто. Громадськість вітала Путіна як свого нового гладіатора та насолоджувалася грубими, навіть вульгарними висловами, які він час від часу вживав, говорячи про те, що б зробив із тими, хто загрожуватиме Росії. «Ми будемо переслідувати терористів скрізь, — сказав він одного разу, — ...у туалеті спіймаємо, ми й у сортирі їх замочимо» [21] Прес-конференція прем’єр-міністра Володимира Путіна в Астані (Казахстан) 24 вересня 1999 р. .

Це було справжнім перетворенням для сіренького закулісного бюрократа, який тримався лише на поспіхом опублікованій до передвиборчої кампанії біографії, де підкреслювалося його знедолене й важке дитинство, та на репутації крутого хлопця, а не хоч якій-небудь підготовці до проведення політичних реформ. І ця безликість була не випадковою. Перевага бути безликим полягала в тому, що головний прибічник Єльцина та головний змовник Борис Березовський міг використати будь-яке обличчя, що було потрібне.

Нам довелося спостерігати, як далеко можуть зайти Єльцин, Путін та їхні прибічники, щоб гарантувати обрання Путіна, коли ввечері 22 вересня в місті Рязань міліція перешкодила тому, що мало б стати п’ятим вибухом житлового будинку за місяць. Викликані місцевим мешканцем міліціонери не встигли зловити винних, але знайшли в підвалі три наповнені білим порошком п’ятдесятикілограмові мішки з-під цукру з приєднаним до них детонатором. Проведений наступного ранку хімічний аналіз показав, що це гексоген — та сама військова вибухівка, яку використовували в усіх попередніх вибухах.

А вже ввечері 23-го Путін зробив по телебаченню заяву, у якій хвалив місцеву міліцію та пильних громадян, які запобігли катастрофі. Він також коротко зауважив щодо продовження повітряних ударів проти Грозного. Не було нічого, що могло суперечити драматичним новинам про зірваний терористичний акт у Рязані. А наступного дня сталося щось неймовірне. Директор ФСБ Микола Патрушев зробив заяву, у якій говорилося, що закладання бомби в рязанському підвалі було «навчанням» для перевірки пильності місцевих сил безпеки та мешканців! Він сказав, що там не було ніякої вибухівки, а мішки з-під цукру були справді наповнені цукром, а не гексогеном.

Ця фантастична історія знадобилася тому, що міліція й місцеве управління ФСБ у Рязані виявили та викрили надмірну участь ФСБ у спробі підриву. Адже в той вечір були відстежені підозрілі телефонні розмови зі штаб-квартирою ФСБ у Москві. Двоє заарештованих мали при собі посвідчення ФСБ і були звільнені з-під арешту за зверненням високопосадовця з Москви. Патрушев явно намагався приховати сліди діяльності своїх підлеглих, але в його історії було забагато прогалин.

Пригадаймо лише найочевиднішу суперечність, доступну на той час: якщо мішки були наповнені цукром, чому аналіз на місці показав гексоген та чому ФСБ швидко забрала мішки в Москву для подальшої перевірки, якщо вони знали, що то цукор? Поступово було зібрано достатньо доказів та нестиковок, щоб перетворити жахливу теорію змови про агентів у російському уряді, які масово вбивають людей із політичною метою, на справу, яку дуже важко спростувати, спираючись на факти. Наприклад, з’явилися дані про те, що деякі солдати з розташованої неподалік частини раніше спотикалися об мішки з-під цукру з «дивною речовиною», що виявилася гексогеном.

Колишній агент ФСБ Олександр Литвиненко на основі глибокого розслідування й аналізу цієї справи створив приголомшливу книгу «ФСБ підриває Росію». Пізніше, у 2006 році, того самого Литвиненка, який став запеклим критиком Путіна, було вбито в Лондоні рідкісною радіоактивною речовиною — полонієм-210. Незалежний слідчий ФСБ у цій справі Михайло Трепашкін був заарештований за тиждень до початку слухань та ув’язнений на чотири роки. 2000 року російська Дума двічі відхилила законопроекти про парламентське розслідування подій у Рязані. Усі докази та внутрішні документи щодо цього були потім закриті на підставі грифу таємності на сімдесят п’ять років. Хоча я й припускаю, що в більшості народжених у тоталітарній державі могла розвинутися здорова параноя, та все це здається надмірною реакцією як на три мішки цукру.